Чоловік постійно ставить за приклад дружині свою маму.
— А мама в пельмені кидає шматочок сала. — сказав Діма над вухом. — І лавровий листок ще додає.
Так, навіть пельмені його дружина Віка не в змозі приготувати, як треба, і так у всьому: це мама, мама це.
— А мама на простирадлі гумки по кутах нашила, щоб вони не задирали. — Діма тут як тут, коли Віка починає заправляти вранці ліжко і поправляє куточок, що задерся вночі.
— Ну, а я — не нашила. — роздратовано відгукується Віка.
Вона вже трохи звикла до всіх цих зауважень і вони її вже не зачіпають, як раніше. Навіть навчилася одного прийому – глибоко вдихнути та не дихати, та дорахувати до 10.
Віка заскочила після роботи в магазин і тепер тягне важкі пакети із продуктами додому. А на порозі чоловік, відразу витягає з пакета гель для душу:
— А чому ти не взяла із цитрусовим ароматом? Мама завжди такий бере, дуже бадьорить, знаєш, не те що ось цей з лавандою від нього взагалі заснути можна. Мама завжди каже – лаванда…
Далі Віка вже не слухає, вона дорахувала до 10 і тепер вона думками у гарному місці з водоспадом, де навколо тропічний ліс, ось вона пірнає в озеро, виринає біля водоспаду, розплющує очі та бачить… Свекруха, яка посміхаючись простягає їй цитрусовий гель для душу …
Брр… Віка струшує головою, це Діма тягне до неї пляшок гелю для душу і тицяючи пальцем до складу щось мовить про те, що цей гель може викликати випадання волосся, так мама каже.
— Ну, залишиш цей гель мені. -каже Віка, виходячи з трансу. — Я ним ноги митиму, щоб волосся не було.
Вона вже й сарказму навчилася, за той час, що вони разом із Дімою. Але Діма жарт не оцінив, щось буркнув і почав розбирати сумки.
— О, а що за олія нова? Ти таке вже брала раніше? — Долинає з кухні. — Мама завжди бере те, з червоною смужкою та коровою, смачне, а що ти його не взяла, як завжди?
— А те, що воно все «з коровою», це олія, і все олійне, і все смачне. — Втомлено відгукується дружина, знімаючи черевики та пальта.
«А що мене з ним тримає взагалі? Штамп? Весь час мама, мама, мама. Я думала, що ми одружимося, житимемо разом і ця його звичка при кожному випадку мені маму свою в приклад ставити, пройде» – розмірковує Віка.
Вона все частіше думає про те, що не ту людину обрала, і все більше вона у неї викликає огиду, особливо коли про маму свою говорить.
А це трапляється по сто разів на день. Вони давно з’їхали від батьків, але таке почуття, що свекруха з ними переїхала. І це наче назавжди.
Віка намагається гнати від себе всі ці думки. «Ну колись повинен хлопчик вирости!» — втішає вона сама себе.
«Подруги он скаржаться – підозрюють чоловіків у зрадах, у когось чоловік п’є, а в мене всього до мами прив’язаний більше, ніж хотілося б».
Вранці Віка збирається на роботу:
— Діма, я спізнюся, твої штани в шафі на другій полиці, і каву собі сам сьогодні звари.
— А штани пом’яті? Як я піду в них, у мене сьогодні зустріч! — відгукується з ванної Діма.
— Ну, погладь сам, я поспішаю, запізнюся на роботу!
— А мама завжди звечора мені сорочки та штани гладила.
— Та що ж ти з мамою своєю тоді не одружився! — сердито вигукує Віка, взувшись і вискочивши з квартири. Краєм вуха чує з ванної роздратоване «Чого???» чоловіка, перед тим як зачинити вхідні двері.
Увечері буде у гіршому випадку суперечка. У кращому – Діма образиться і кілька днів від нього не буде чути жодного слова. А значить у Віки непередбачена відпустка від «мами».
Фото – авторське, ілюстративне.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.