fbpx

– А що я зроблю? Нехай кричить! – говорила молода мама. Вона зовсім дитину на руки не хотіла брати. Лежала у ліжку з навушниками, поки малюк плаче!

Лежала зі мною в будинку дівчинка Ніка. 16 років їй було в той момент. Лежали ми в одному боксі, але в сусідніх палатах.

А зі мною перебувала Ірина – жінка років сорока, яка народила другу доньку. Перший раз ми перетнулися з Нікою з ранку, коли вона безпардонно вийшла з душу з однієї тільки пелюшкою між ніг.

За її мови було зрозуміло, що вона приїхала не з міста, це потім підтвердили медсестри, коли збирали інформацію про місце проживання.

Попередньої ночі у неї вже була дівчинка, з густими чорними волоссям. Наші з сусідкою дітки і поруч не стояли зі своїми ріденькими шевелюрами, але за вагою та їм сильно поступалася.

Весь наступний день дитина молоденької дівчини кричала не перестаючи. Спочатку ми думали, що з дитиною якісь проблеми, але, крадькома заглянувши в сусідню палату, Ірина сказала пошепки: «Мати зовсім дитини на руки не бере. Лежить у ліжку з навушниками, поки малюк плаче».

До нас часто стали заглядати медсестри на крик. Молода мама тільки руками розводила і говорила: «А що я зроблю? Нехай кричить!»

Грудьми вона не годувала, але по телефону скаржилася комусь на застої і біль в грудях. Чекала догодовування, який видавали строго по годинах.

Дитина висмоктував суміш і засинала від безсилля. Але не надовго. Проходив час і знову крики і байдужість матері. Мити дитину теж вона не хотіла. Тільки ми з сусідкою тільки те й робили, що по черзі бігали до умивальника підмивати брудні попки.

Іноді Ніка зривалася і кричала на дочку, яку назвала Євою. Але та починала плакати ще більше. Їй тепло материнське було потрібно, відчуває ж, що мама поруч.

Ми з Нікою розговорилися, коли оформляли свідоцтва нашим діткам. Батька дитини вона записувати не хотіла, і працівниця МФЦ сказала дати дитині будь-батькові. Як я зрозуміла, він і знати їх не хоче.

Вона часто розмовляла з сестрою по телефону, і я один раз почула, що Ніка питала, чи знає батько малятка про те, що вона народилася. “Не знає? Ну і не говори, толку то… »

В останній день дівчина давала настанови сестрі, які речі привезти на виписку. У неї ще був брат, який теж повинен був приїхати в цей день.

Ніка вийшла на виписку переді мною. Мої родичі вже були там, але чекали моєї черги.

Чоловік потім розповів, що Ніку зустріли дівчина і хлопець, з яким вона фотографувалася, ніби вони пара… ніби вона не мати-одиначка. Напевно, щоб ніхто не подумав нічого поганого, щоб було все, як у людей…

Вероніку я звинувачувати не має права, вона просто до цього не була готова. Переживала тільки за Евочку. Сподіваюся, її мати забезпечить дитині гарне дитинство і гідне життя.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.

You cannot copy content of this page