fbpx
життєві історії
– А вам-то навіщо? – щиро знизали плечима батьки, коли Лізин чоловік вставив щось про те, що їм такі подарунки свого часу на весілля не дарували. – Ви, он, на столицю замахнулися! Там квартири не по наших грошах! Там – самі собі купуйте! І не заздріть. Вони – молода сім’я, дитинку планують. У вас-то все одно ні кошеняти, ні цуценяти

– Їздили на весілля до молодшого брата чоловіка, – розповідає двадцятисемирічна Єлизавета. – Ти уявляєш, батьки їм подарували на весілля … квартиру! Свекруха прямо на весіллі вручила ключі! Так, це було дуже ефектно, всі очманіли. А найбільше, напевно, ми з чоловіком . Я, звичайно, все розумію, і за молодих дуже рада… Але нам чомусь таких подарунків батьки не дарували … За матеріалами

Єлизаветі і її чоловікові – по двадцять сім.

Родом вони з невеликого містечка. Разом приїхали підкорювати столицю – на батьківщині втрачати особливо було нічого. В принципі, про своє рішення не шкодують. У планах у хлопців зараз вирішення житлового питання: живуть в орендованій кімнаті, посилено накопичують перший внесок. Справа рухається, хоча на практиці не так швидко, як розраховували.

Ситуація ускладнюється тим, що Ліза чим далі, тим більше починає замислюватися про дитину. Період такий, чи що – найкраща подруга вaгiтна, ще дві по кілька років наполегливо лікують бeзплiддя. Раніше Ліза була впевнена, що завaгiтніє відразу, як тільки закінчить оберігатися. На своє жіноче здоров’я вона ніколи не скаржилася, aбoртiв не рoбила … А тепер дивиться кругом і розуміє, що ніякої гарантії, що вaгiтнiсть настане на замовлення.

Кругом, виявляється, стільки бeзплiдних пар, які зі шкіри геть лізуть, намагаючись завaгітнiти, а не виходить. І ніколи не дізнаєшся, як вийде у тебе, поки не спробуєш зaчaти, ось у чому засідка.

Але про дитину в їх ситуації, вважає Ліза, не може бути й мови. Жити на одну зарплату з дитиною втрьох, не маючи своєї квартири – це треш. За найоптимістичнішими прогнозами, піти в дeкрeт Ліза не зможе ще років п’ять. З одного боку, це не так вже й довго. Начебто, їх з чоловіком вік дозволяє поки не турбуватися. І в той же час, якщо подумати, стає не по собі. Раптом почнеш планувати у віці за тридцять, і з’ясується, що потрібно ще лікyватися не один рік?

Адже ось вісім років вони живуть з чоловіком, вживають запoбiжних засoбів, звичайно, ретельно – але це зараз. А по молодості, якщо чесно, було всяко. Але ніколи ніяких наслідків у вигляді пoзаплaнової вaгiтнoсті. Привід для занепокоєння? Для Лізи – ще якийсь …

Чоловік, звичайно, заспокоює, вмовляє не засмучуватися, а вирішувати проблеми по мірі надходження. Зараз – з житлом, потім – з дитиною.

Хоча сам теж розуміє. Кращі роки життя вони змушені економити, щоб банально встати на ноги. Ніде не були, нічого не бачили, купують тільки найнеобхідніше, у відпустку їздять до батьків на малу батьківщину.

А після останнього відвідування і туди більше їхати не хочеться.

Брату, виходить, все, а Лізиному чоловікові – нічого? У нього ще молоко на губах не обсохло! Хлопцеві двадцять два, до сих пір ще вчиться. З дівчиною зустрічався зовсім недовго, менше року. Одружитися зібралися спочатку ніби як через незаплановану вaгітнiсть, потім у дівчини стався вuкuдень. Проте молоді вирішили – весіллю бути все одно. А дитину вони наpoдять обов’язково. Одружаться і будуть планувати.

До того ж і квартиру для них батьки вже купили.

Лізу цей вчинок просто вбuв наповал.

Не те, щоб вона чекала чогось від свекрів. Але все-таки прикро, коли старшому синові дарують шкарпетки і крем для гоління, а молодшому – ключі від квартири. Так, квартира маленька, однокімнатна, в глибокій провінції. Але – КВАРТИРА! Ті, хто десяток років поневірявся по чужих, зрозуміють …

Читайте також:КОЛИ БАБУСЯ ЗАХВOРІЛА, ПЕРЕЇЗД ДО НЕЇ Я СПРИЙНЯЛА ЯК ЩАСТЯ. АЛЕ Я ПОМИЛИЛАСЯ – Я СТАЛА РОЗРИВАТИСЯ МІЖ ДВОМА В’ЯЗНUЦЯМИ. БАБУСЯ ВИМАГАЛА МОЄЇ ПРИСУТНОСТІ, А ТАТО ВИМАГАВ СМАЧНУ ЇЖУ І ЧИСТУ КВАРТИРУ. ЯКИМ ДИВОМ Я ПРИМУДРЯЛАСЯ ВЧИТИСЯ, САМА НЕ РОЗУМІЮ

– А вам-то навіщо? – щиро знизали плечима батьки, коли Лізин чоловік вставив щось про те, що їм такі подарунки свого часу на весілля не дарували. – Ви, он, на столицю замахнулися! Там квартири не по наших грошах! Там – самі собі купуйте! І не заздріть. Вони – молода сім’я, дитинку планують. У вас-то все одно ні кошеняти, ні цуценяти…

Ліза не може впоратися з образою. Та й чоловік збентежений, чого вже там.

Що найдивніше – ображені і на брата в тому числі, і на його дружину – хоча хлопці-то, по суті, не винні ні в чому.

***

А ви як вважаєте, чи мають рацію батьки, коли допомагають тільки одному з дорослих дітей?

Як правило, в сім’ї одна дитина більш пробивна і самостійна, друга ж часто неудачна,  бідна і хвора. Перша так чи інакше вирішить свої проблеми сам, а ось другий – далеко не факт. Допомогти хочеться того, кому потрібніше. І нехай перший не ображається – це батьківські гроші, батьки мають право витрачати їх так, як хочуть і допомагати тому, кому допомагають?

Чи правильніше в будь-якому випадку ділити допомогу порівну – нехай це не вирішить нічиїх проблем взагалі, а й зате образ не буде?

Або краще взагалі нічого нікому не давати, щоб не було ось цих розмов і підрахунків, кого більше люблять? Нехай молодь сама-сама, ні на кого не сподіваючись, вигрібає і встає на ноги. Хто що заслужить, той те і отримає.

Нехай діти туляться по чужих кутках, а батьки будуть, як європейські пенсіонери, подорожувати і жити в своє задоволення – ніхто нікому не зобов’язаний, і ображатися ніхто ні на кого теж не має права. Ну а вже спадок потім поділять порівну.

Як повинні поступати мудрі і далекоглядні батьки?

Що думаєте?

Фото ілюстративне, з відкритих джерел