– А я велику справу зробила минулого тижня! – ділиться з найкращою подругою пенсіонерка Наталія Максимівна. – Дійшла все-таки до нотаріуса, оформила заповіт. Ось! І синам сказала про це, обом. Нехай знають, що є документ… Ні, ну я, звичайно, ще сподіваюся пожити, мені всього шістдесят сім. Але поки в своєму розумі і тверезій пам’яті, подумала, що потрібно привести справи в порядок, як всі розумні люди роблять…
– Ну і правильно! – підтримує Наталію Максимівну подруга. – Навпіл все поділила, так? Між двома синами?
– Ніііі… Навпіл б вони і без заповіту поділили. А я ось саме хочу, щоб більша частина майна дісталася молодшому синові і його сім’ї!.. Тому що старший не заслужив, я вважаю!
У Наталії Максимівни двоє дорослих дітей – сини тридцяти дев’яти і тридцяти трьох років. Обидва живуть окремо, одружені, у старшого двоє школярів, молодший з дружиною теж з дня на день чекають на народження другої дитини. Обидва працюють і платять іпотеку. І навіть дружин у обох братів звуть однаково – Маші.
Але от невдача: якщо з «молодшою» Марією Наталія Максимівна мало не подружки, зі старшою стосунки не складаються з самого початку.
– Це моя біль, все життя думаю і зрозуміти не можу, в чому я перед старшою невісткою завинила? – розповідає Наталя Максимівна. – Начебто я нічим ніколи її не ображала, навпаки. Але мені з самого початку ясно дали зрозуміти, що моєї присутності не раді! Перші роки приготую щось, несу їм, пригостити. «Ой, ми таке не їмо!». У журналі статтю знайду, несу показати – «Ой, ми таке не читаємо!». Передачу по телевізору захочу обговорити – «Ми таке не дивимося!»…
– Так, є такі принцеси…
– Саме – принцеса. Все з таким гонором, все – задерши носа! Футболка подарувала їй на день народження якось, пам’ятаю, в перший рік після весілля. Гарну сукню на літо, легке, саме те на кожен день, і недешеве, між іншим! У магазині купувала. Через кілька днів йду повз їхні будинки, дивлюся, на сміттєвому баку щось знайоме висить… Підходжу – ой…! Подароване плаття… Ну ось і як після такого? Захочеться щось робити ще?
– Нічого собі! А ти не запитала у неї потім, що за справи? Чому вона плаття викинула?
– А навіщо щось питати? Все і так зрозуміло, подарунки мої не потрібні. Онуків мені теж не давали принципово. Раптом не тим нагодую, не так скажу, все правильне виховання зіпсую! Дивно, як це я своїх двох-то виростила, не зіпсувала? І чоловік її нормальною людиною виріс…
…Правда, не для мене. Після його одруження як стіна між мною і старшим сином. І цю стіну звуть Марія… Син начебто соромиться мене. Зате з тещею носиться, всі вихідні, свята – у них, онуки тільки ту бабусю знають. Ой, та що вже тепер, багато можна говорити, все життя ж не перекажеш!
…Коли одружився другий син, Наталія Максимівна, навчена непростим досвідом, поставилася до невістки трохи насторожено. Однак молодша Маша швидко розтопила льодок недовіри з боку свекрухи.
– Така мила, усміхнена, товариська! Завжди розповість все, в гості покличе. Я її навчила наші фірмові котлети робити, так у неї так виходить – краще, ніж у мене! Вона взагалі молодець, господиня виняткова.
…Будинки порядок, чистота, навіть зараз, коли вона вже при надії! Завжди цікавиться здоров’ям, запитує, чим допомогти. Коли у сина день народження, завжди з ранку мені дзвонить Машенька і вітає з іменинником! Спасибі вам, каже, Наталія Максимівна, за сина, такого гарного чоловіка виховали! Так приємно, просто не передати!
– І внук від молодшого сина вам ближче, мабуть?
– Ну звичайно! А зараз ще Машенька внучечка мені народить, ось! Я завжди про дівчинку мріяла, а то кругом – одні хлопці у нас… Я вже купила внучці на народження сережки з діамантами! Ну не відразу носити, звичайно, а коли підросте. Дай-то Бог, все добре буде у них! А я, звичайно, Марійці допомагати буду на перших порах, та й потім теж…
***
– …Ось так ось, свекруха приголомшила, поставила перед фактом! – сумно розповідає Марія, старша невістка Наталії Максимівні. – Оформила заповіт, все відписала молодшому синові. Сумно, але нічого нового. Так все життя: брату все, а нам нічого. Він у неї улюбленець. І діти його бабці ближче, ніж наші. Їм і подарунки дарують цінні: золото, діаманти…
– Може бути та невістка просто змогла знайти до свекрухи підхід, вибудувати нормальні відносини?
– Так, Машка-маленька у нас звичайно, молодець: без мила влізе куди треба. І посміхнеться вчасно і поддакне, і посміятися в унісон, я так не вмію… Зате вона геть ще не народила, а подарунок вже чекає… А мені за все життя свекруха одне-єдине страшнюче плаття подарувала, як у моєї бабусі, це в двадцять-то років…
– Це яке ти викинула на смітник?
– Оооо… Вона і вам вже розповіла, та? Вона всім цю історію розповідає, ха-ха… Викинула, так, так на нього навіть бомжі з мусорки НЕ спокусилися, хоча вони там всі беруть без розбору. А це чудо дизайну висіло на ящику пару днів, поки вона його не побачила. Тепер нагадує мені це плаття, сімнадцять років вже минуло, а вона все забути ніяк не може! Так мені і не треба нічого від неї. У мене свої батьки є, які мене балують і дарують подарунки. Просто за чоловіка прикро. Він щиро не може зрозуміти, за що мати з ним так… Чим він гірший за брата?
Як вважаєте, мати права?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
