fbpx
життєві історії
Але головне – він виніс і вивіз абсолютно все. Пусто і дзвінко стало в квартирі. Просторо! Хлопчики їздили на старенькому велосипедику по порожніх кімнатах і дзвонили в дзвінок: дзень-дзень! А дружина не плакала і не благала. Вона гордо сказала чоловікові, який волок черговий мішок з добром: “Приходь до нас через п’ять років! У нас все буде!”

«Приходь до нас через п’ять років!», Так одна жінка сказала чоловікові, який її кинув. З п’ятьма дітьми кинув, молодша ще грудна була.

Справа була в іншій країні, раніше це була частина Союзу. Цей чоловік пішов до юної дівчини, ровесниці старшої дочки. Така життєва драма сталася.

Але головне – він виніс і вивіз абсолютно все. Пусто і дзвінко стало в квартирі. Просторо! Хлопчики їздили на старенькому велосипедику по порожніх кімнатах і дзвонили в дзвінок: дзень-дзень!

А дружина не плакала і не благала. Вона гордо сказала ось ці слова чоловікові, який волок черговий мішок з добром:

– Приходь до нас через п’ять років! У нас все буде!

Знаєте, через п’ять років цей чоловік прийшов. Жебрак, хворий і жалюгідний.

Він прийшов і пив чай. Гостям належить наливати чай. Це звичай. І піала тремтіла в його розслабленій руці. Згорблений хворий жебрак старий прийшов, – так думали діти.

П’ять років – половина дитинства, майже половина…

Мати отримала вищу медичну освіту за ці роки. Вона фельдшером була, стала стоматологом. І працювала на двох роботах, і підробляла, і вчилася, і працювала по дому. Це неймовірно, але це так. І в квартирі було затишно і красиво. Телевізор кольоровий, холодильник, килими, квіти на підвіконні і повна каструля смачного плову з м’ясом. Ось так.

Плову цій людині теж дали. Так має бути. А чистенькі акуратні діти тихенько гралися на килимі. У коридорі стояв новий великий велосипед. А від старого зостався тільки дзвіночок; дзень-дзень!

Так подзвонили хлопчики на прощання, коли сивий згорбленій чоловік йшов з їхнього будинку.

Так нерідко буває. Той, хто тягне мішки з барахлом, залишається ні з чим. Той, у кого все забрали, докладає зусиль і відбудовує своє життя з руїн.

Один отримує нове життя и зберігає любов. А іншому залишається тільки дзвіночок від старого велосипеда. Дзень-дзень! – і все.

Джерело

Читайте також: АНГЕЛ МІЙ ЧИ “ПОЩАСТИЛО”? НЕЙМОВІРНА ІСТОРІЯ ПРО ТЕ, ЩО ГОСПОДЬ ЗАВЖДИ ПОРУЧ, А МИ ЦЬОГО НЕ ЦІНУЄМО. “А СТАРШИЙ ХЛОПЧИК ВСЕ ЦЕ ЧУВ І ПОДУМАВ: ЯКЩО У НЬОГО ТАКИЙ ПОГАНИЙ БРАТИК, НА ЯКОГО ВСІ, НАВІТЬ МАМА, ПЛЮЮТЬ, ТО НАВІЩО Ж ВІН ТАКИЙ ВЗАГАЛІ ПОТРІБЕН? НУ І ВЗЯВ ЙОГО З КОЛЯСКИ, ВИЙШОВ НА БАЛКОН, ЯКИЙ БУВ ВІДКРИТИЙ ЧЕРЕЗ СИЛЬНУ СПЕКУ…”

facebook