Але у вихідні дні Роман ось вже 5 років продовжує відвідувати мене і нашу донечку. Завжди приділяє мені увагу, говорить компліменти, не проти побалувати, з його ініціативи буваємо близькі. Питаю у Роми, як у нього справи з дружиною, а він відповідає, що вона йому нудна і навіть противна…
Пропоную йому розлучитися з нею і повернутися, але він навіть говорити на цю тему не бажає.
Коли нашій дитині виповнилося 3 роки, я розлучилася зі своїм чоловіком через його п’янки і гулянок. Роман довго не сумував, швидко одружився на тій,з якою зраджував мене, і обзавівся ще однією дитиною.
Але у вихідні дні Роман ось вже 5 років продовжує відвідувати мене і нашу донечку. Завжди приділяє мені увагу, говорить компліменти, не проти побалувати, з його ініціативи буваємо близькі.
Питаю у Роми, як у нього справи з дружиною, а він відповідає, що вона йому нудна і навіть противна. Я дійсно вродливіша за неї, але щось же він знаходив у ній раніше?
Пропоную йому розлучитися з нею і повернутися, але він навіть говорити на цю тему не бажає. Я знаю, що моя помилка в тому, що я йому не відмовляю, але нічого вдіяти з собою не можу. Хочу, щоб він розлучився з нею, і щоб хоч якось насолити їй, приймаю його, хоча давно не кохаю.
Нехай вона якось дізнається, що, хоч вона і стала його дружиною, він все одно мене бажає і бреше їй коженого разу, коли повертається від нас.
І в той же час хочу порвати з ним стосунки, але як? Якщо він так часто приходить до нас в гості, до дитини, я його бачу, чую постійно. Як мені поводитися, щоб не піддатися спокусі?
Я розумію, що він як кіт в сметані: вдома дружина, у вихідні я, тільки вже в ролі коханки. Я розумію, що він той ще, але не можу розірвати це замкнуте коло. Я так втомилася… Я відчуваю себе безсилою. Чому десь там живе вона, яка зруйнувала колись мою сім’ю, і думає, що у неї все добре?
а нам з дитиною важко, чекаємо цих зустрічей з нашим татом, зустрічей, які обмежені в часі. А як дратує, коли він дивиться на годинник і говорить, що мені пора додому!
Виходить, коли вона була його коханкою, він не боявся зробити боляче мені, спізнитися додому, або взагалі не прийти. А тепер він такий правильний сім’янин! Люблю його все одно, напевно, а зла на нього ще більше.
Що мені робити, як жити далі? Невже це моя доля така жіноча?..
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну