Ми з моїм чоловіком живемо з його мамою. Звичайно, тоді ще він не був моїм чоловіком, але я буду називати його так. Половина квартири належить йому, половина – його мамі. Квартира дісталася їм від батька чоловіка. Ще у свекрухи є молодша дочка від другого шлюбу, другий чоловік від неї пішов років 10 назад.
Сестра чоловіка в 18 років вискочила заміж і народила дитину. Вчитися і працювати вона не хоче – дитина другий рік ходить в садок, а вона все сидить удома і нудьгує. Свекруха працює за графіком 2 через 2.
І на вихідних ці жінки збираються у нас вдома і випендрюються: принеси, подай, піди. Варто їх послати, ввечері вдома скандал.
Але ж по початку у нас зі свекрухою були хороші відносини – ми навіть вели спільне господарство. Ну, це в її очах воно було спільне, в моїх це виглядало трохи інакше: ми з чоловіком все купуємо і за все платимо, я готую і прибираю, а свекруха їсть і витрачає свою зарплату куди хоче.
Коли чоловіка скоротили з роботи, вона з радістю витрусила з нього ноутбук на вихідну допомогу, а потім заявила:
– Все, кожен сам за себе. Я вас, годувати не збираюся.
Вона поділила полки в холодильнику і зібралася платити сама за свою половину квартири.
Через пару тижнів чоловік влаштувався на роботу з ще більшою зарплатою. Свекруха відразу завела розмову про повернення загального побуту, але тут вже я вперлася.
Вона із задоволенням користувалася плодами нашої праці, а як тільки замаячила безгрошів’я, відразу від нас абстрагувалися, а варто було тільки грошей знову з’явитися – я з вами. Ну ні.
На мою думку, вона повела себе дуже негарно. Тому на пропозицію знову об’єднати бюджети, я відповіла відмовою.
Свекруха сильно на мене образилася і почала робити дрібні гидоти: солі в суп додасть, шампунь мій виллє, намагається спровокувати на сварку. Сестра чоловіка із задоволенням приєдналася до своєї мамане.
А мені було по барабану на всі їхні старання – у мене 3 старші сестри, так що у мене з дитинства імунітет до жіночих колотнечі.
Ми з чоловіком давно хотіли одружитися, але все відкладали. Я дуже хотіла красиве весілля: шикарне плаття, лімузин, розпис близько квіткової арки. Я розуміла, що це просто купа грошей на вітер, але нічого не могла з собою вдіяти, адже це була моя мрія з дитинства.
Кредит на весілля ми вирішили не брати і 2 роки відкладали гроші на весілля моєї мрії. До речі, з тих пір як ми перестали забезпечувати свекруху, процес накопичення пішов раз в 5 швидше.
Ми все порахували, прикинули, перерахували наші накопичення і подали заяву в ЗАГС. Свекруха це не обрадувало – вона не залишала надії, що ми розійдемося і всі фінанси сина знову опиняться в її розпорядженні.
Я весь свій вільний час стала приділяти пошукам ідеального сукні своєї мрії, і не особливо звертала уваги на задоволені обличчя свекрухи і її дочки. Як виявилося, даремно.
Коли плаття було знайдено, я помчала додому за грошима, але в нашій заначці було порожньо. Я, вся в сльозах, зателефонувала чоловікові. Він сказав, що прийде додому і все пояснить. Те, що я від нього почула, позбавило мене дару мови.
Гроші з нашої заначки взяла свекруха. Вона віддала їх своїй дочці. На ремонт. А то «бідна дівчинка, ще й з дитиною, живе в жахливих умовах, а ми тут – весілля багату грати зібралися».
Свекруха пообіцяла чоловікові повернути вкрадені нею гроші. Зробити чоловік нічого не міг – не піде адже він на власну матір заявляти, звинувачуючи в крадіжці. Ці ходили задоволені і хихикали. Ще й мене підколювати совісті вистачало:
– Ну нічого, потім одружитеся. Якщо не розійдеться.
Я до свекрухи з претензіями, адже там були і мої гроші теж, а вона мені:
– Ой, а я і не знала. Я ж звикла, що ти – нахлібниця у сина. Я й подумати не могла, що ти теж працюєш. Я поверну все, чесно.
Переїжджати чоловік не хотів. Адже якби ми з’їхали, його сестра з дитиною і чоловіком на додачу відразу перебралися б до матусі і жили б в кімнаті чоловіка.
Ха, якщо вони подумали, що через вкрадених грошей весілля не буде, то вони помилилися. Ми сходили в призначений день і просто розписалися. Так, весілля мрії обламалося, зате мій коханий чоловік став моїм законним чоловіком.
Чоловік запропонував збирати на житло, я відмовилася. Привела йому в приклад вкрадені гроші на весілля – де гарантія, що наші накопичення на квартиру не вкрадуть?
Ми вирішили взяти іпотеку, а для початкового внеску треба продати половину квартири чоловіка. Ух, як свекруха забігала, коли дізналася про наші плани. Вона почала звинувачувати мене у всіх гріхах. А я їй:
– Ну не можемо ми збирати, немає у нас впевненості в збереження накопичень. Вже вибачте, не я в цьому винна.
У гіршому випадку свекрухи світить кімната в комуналці, в кращому – противні сусіди. Або навпаки – точно не знаю, але солодко їй не буде. Вже я про це подбаю.
Ні, вона всерйоз думала, що може мене обікрасти, зруйнувати мою мрію і нічого їй за це не буде? Прорахувалася дамочка.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
