З моїм колишнім чоловіком ми прожили разом майже дев’ять років. За цей час у наших відносинах було й гарне та погане. Я не можу сказати, що мій колишній чоловік був поганою людиною, але останнім часом уживалися ми з ним погано.
Останні три роки, що ми з ним були разом, я вважаю, що ми просто один одного мучили. У нас дня не минало без суперечок, при цьому я навіть не можу згадати, через що конкретно ми сварилися.
Доходило до того, що чоловік сидить навпроти мене за столом на кухні, стукає чайною ложкою, а мене дратує цей звук, мені накричати на нього хочеться.
А в нього було таке саме ставлення до мене, він завжди був усім незадоволений. Напевно, ми просто один одному надоїли.
У результаті ми вирішили розлучитися. Не можу сказати, що це рішення далося нам дуже легко, але дев’ять років термін пристойний. У перші тижні після розлучення, я місця собі не знаходила.
На сьогоднішній день минув майже рік після того, як ми розійшлися. З колишнім чоловіком ми бачимося приблизно 1-2 рази на місяць, коли він приїжджає відвідати доньку.
Спілкуємось досить спокійно, при цьому ніколи не розпитуємо один одного про особисте життя. Але якщо він зустріне когось і надумає знову одружитися, я щиро буду за нього рада.
До вчорашнього дня я вважала, що всі наші родичі та друзі давно змирилися з тим, що ми більше не чоловік та дружина, але, як виявилось, у цьому я помилялася.
Моя свекруха періодично дзвонить мені і питає, як справи у дочки. Вона нещодавно пішла до школи, я розповідаю, як у неї успіхи, який предмет їй дається краще, який треба підтягнути, до яких додаткових секцій ми ходимо тощо.
Вчорашній телефонний дзвінок спочатку проходив за звичайним сценарієм, я розповідала про конкурс дитячих малюнків, у якому донька бере участь, свекруха все практично мовчки вислухала, потім трохи з онукою поговорила, але коли я вже хотіла попрощатися та повісити слухавку, вона запитала, а коли ж, власне, Ігор повернеться до нас із донькою жити?
Я дуже здивувалася подібним питанням і відповіла, що ми вже рік як у розлученні і в нас навіть розмов ніколи не було про те, щоби щось заново починати.
,,Але ж ти не будеш сама все життя жити! Пожили окремо, відпочили та вистачить. Ігореві важко одному. Він сам мені розповідав, що йому незвично одному жити. Я йому кажу, щоб знайшов когось, а він не хоче. Нема чого робити!
А то придумала, народила собі ляльку і носишся з нею! То в неї школа, то художка, то гімнастика. Виросте вона, нікуди не дінеться. Краще про чоловіка подумай! А то відведуть нормального мужика, будеш потім все життя лікті кусати!”
Перед тим, як покласти трубку, колишня свекруха порадила як слід подумати, що вона мені зараз сказала.
А я ось сиджу і думаю про те, що скоро літні канікули, і я планувала відправити доньку тижня на два до свекрухи (вона в селі живе, чисте повітря і таке інше…), але я щось починаю сумніватися, чи варто відправляти доньку до жінки, яка називає рідну внучку «лялькою» і вважає, що в першу чергу потрібно думати про дорослого самостійного дядька, а не про дитину.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.