Алеєю міського парку молода мама вела за руку дівчинку років трьох. Точніше, тягла. Дівчинка плакала і вередувала. Швидше за все, дитина втомилася і хотіла спати. Але щоб укласти дочку в ліжко, спочатку треба було відвести її додому.
А та впиралася і голосно плакала, широко розкривши ротика. Дитячі сльози текли в три струмка. Мама намагалася брати дівчинку на руки, але вона звивалася і пручалася так, що задиралася курточка.
З найближчої лавки раптом піднявся літній чоловік і попрямував назустріч цій парі. Він присів перед дівчинкою так, що їхні обличчя опинилися врівень, і сказав:
– Диви, що у мене є!
Дівчинка зацікавилася, але відразу здаватися не хотіла. Продовжувала кричати, але трохи тихіше, і почала спостерігати за рукою чоловіка. А він дістав з кишені невеличку яскравий кульку, показав її дівчинці, потім накрив другою долонею, поводив в повітрі руками, сказав дівчинці:
– Ану, дмухни!
Дівчинка одразу замовкла і старанно подула на чоловічі долоні. І, о диво! Слідом за пальцями чоловіка з кульки нескінченною різнобарвною змійкою потягнулися блискучі шовкові стрічки. Від захвату очі у дитини округлилися, а сльози вмить висохли.
А чоловік уже дістав з кишені інший предмет – паперову трубочку, яку він смикнув догори. Та дуже подовжилася і раптом вибухнула на кінці яскравою паперовою квіткою. Він вручив квітку дівчинці, яка вже голосно сміялася.
– Дякую Вам велике, – сказала молода жінка і потягнула дочку за руку. Дівчинка дозволила себе відвести. Вона кілька разів озирнулася, щоб помахати чоловікові ручкою з затиснутою і ній квіткою.
Він дивився їм услід. Клоун. Старий колишній клоун. Майже рік як не працює. Їздити з гастролями пересувного цирку у нього вже не було ні сил, ні здоров’я. Ну а в інших відомих цирках не було потреби в подібних артистах.
Він відчував себе нещасним і нікому непотрібним. Жив сам на свою скромну пенсію. Десь був у нього дорослий син, народжений від зв’язку з молоденькою продавщицею. Син, який не хотів визнавати батька-клоуна. Соромився.
Від туги він почав частіше випивати, але розсудив, що добром це не скінчиться. Став виготовляти нехитрі клоунські штучки для простих, але видовищних фокусів. Це завжди входило в його програму – клоунада з елементами фокусів. Носив свої фокуси в кишені, і вони немов зігрівали його душу.
Сьогодні він брів додому і відчував себе майже щасливим. Вперше за довгий час його мистецтво виявилося комусь потрібне. Він згадував очі цієї дівчинки, і в його вухах дзвенів сміх сотень дітлахів, яких він смішив раніше.
Коли підходив до свого під’їзду, він побачив на лавці коротко стриженого хлопця в спортивному одязі. Біля його ніг стояла велика сумка. Хлопець дивився в землю, а коли підняв очі, чоловік швидше відчув, ніж впізнав – син! І застиг на місці, не наважувався ніяк зробити крок. І щось схоже на почуття провини перед сином за клоунську свою професію раптом відчув.
Молодий чоловік піднявся з лавки, але зробити крок назустріч теж не наважувався. Так і стояли, дивилися одне на одного. Син першим порушив мовчанку.
– Тату, це я.
– Синку!..Зовсім дорослий став, – і затремтіли і голос, і серце.
– Батьку! – син уже був поруч, обхопив батька за плечі і, ляскаючи його по спині, все повторював, – тату, тату, тату… ти прости мене.
-Ну що ти, синку, що ти…
У сина в кишені задзвонив телефон.
– Так, так, все нормально. Ви скоро?
Чоловік раптом побачив, що до них наближаються молода жінка і маленька дівчинка. Від сліз в його очах каламутніло, і він не міг розглянути їх облич. Бачив тільки яскраву паперову квітку в руці дитини. Його квітка. Витер рукавом очі.
– Це мої дружина і дочка. Я залишився тебе чекати, а вони погуляти пішли. Златко, познайомся з дідусем.
Маленька Злата, дізнавшись, що цей кумедний старий і є її рідний дідусь, до якого вони їхали, прийшла в повний захват.
Пізніше вони всі зібралися за столом на кухні у батька. Дівчинка не бажала розлучатися з дідом і сиділа у нього на колінах, де незабаром і заснула. Неймовірна, ніколи не випробувана ніжність, заливала всю його душу. Дитина солодко засопіла, а він вбирав, вбирав у себе ці відчуття спорідненості. Його рідні!
– Давайте я її заберу, – запропонувала молода невістка.
– Я сам, сам, – сказав пошепки. Не хотів розлучатися зі своїм несподіваним щастям.
Відніс дівчинку на ліжко. Поклав прямо на свою величезну м’яку ковдру. Підійшов син. Заговорив неголосно.
– Я ж тільки коли сам батьком став, зрозумів, яким дурнем був. Уявив, що моя дочка б раптом засоромилась, що я простий слюсар…
Він помовчав, опустивши голову.
– Мати як?
– Мами не стало. Рік тому. Ось я і подумав – життя не вічне. Не можна батькові з сином ось так… нарізно, як чужі. Від матері мені квартира в тому місті залишилася, так ми вирішили її продати і ближче до тебе перебратися. Роботу я в будь-якому місці знайду. Ти як на це дивишся? А поки те та се, в орендованій квартирі поживемо.
– Навіщо ж в орендованій, синку? – стрепенувся батько, – у мене ж дві кімнати. Живіть, місця вистачить.
Він з любов’ю дивився на сплячу онуку, думаючи про те, які ще фокуси їй покаже. У нього знову з’явився глядач! Найкращий в цілому світі.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
