Якщо коротко, то чоловік Сергій змушує мене терміново виходити з декрету, оскільки його сестрі Юлі, яка зараз чекає дитину, потрібна допомога.
-Алісо, ти вже побула у декреті, досить, тепер моя сестра при надії, треба допомогти Юлі, тому виходь на роботу. Я поговорив, Юля буде з нашим сином сидіти, – чоловік Сергій сказав це мені на повному серйозі.
Я просто в ступорі від такої пропозиції Сергія. Він вважає, що мені терміново потрібно виходити з декрету, оскільки в іншому випадку він не зможе допомагати своїй сестриці, яка ось-ось народить другу дитину.
А те, що я хочу насолодитися материнством максимально, оскільки у мене це перша дитина, мого коханого не цікавить. До того ж, Сергій каже, що я егоїстка і думаю лиш про себе.
Я народила Матвійчика рік тому. У декрет йшла з нормальної роботи, мене там чекають, але не кваплять з виходом. Я відразу всіх попередила, що буду сидіти з дитиною до кінця, до трьоз років.
Ми довго готувалися до появи малюка і я насолоджувалася материнством. Думала про другу дитину, але тепер вже і не знаю. Я взагалі зараз нічого не знаю, навіть сумніваюся, що у нашого шлюбу є майбутнє.
Коли я йшла в декрет, у нас все було підраховано і нам на все вистачало. Іпотеки у нас немає, кредитів теж, тому заробітків чоловіка на нашу сім’ю було цілком достатньо. Але з’явився раптовий фактор Б – сестриця чоловіка Юля. Ми з нею не спілкувалися, бо вона мене завжди відштовхувала своєю інфантильністю і безпорадністю. Вона наче розумна, але просто вибрала зручну модель поведінки.
До недавнього часу у неї був чоловік, від якого вона народила дитину. Шлюб вони не оформляли, бо “ну що там цей ваш штамп в паспорті змінить”. У дитини в графі батько стоїть прочерк, Юля мати-одинначка. Ну жили вони собі і жили, нас не чіпали.
Я вже була в декреті з сином, коли чоловік повідомив, що знову стане дядьком. Сестричка знову при надії! Ну й добре, нехай ростуть здоровенькими.
Ну а недавно чоловік Юлі здимів у невідомому напрямку, залишивши її на п’ятому місяці з дворічною лялькою на руках. Краса? Ще й яка.
Свекруха, звичайно, кинулася допомагати донечці. Забрала до себе жити, годує, поїть. Але у неї самої зарплата не дуже багата, а тут ще два рота з перспективою на третій. Змусили в це неподобство впрягатися ще й мого чоловіка. Мене ніхто не питав, але конфліктів я не влаштовувала. Треба – допомагай. Нам грошей вистачало.
І ось днями мені Сергій заявляє, що підрахував, прикинув і прийшов висновку, що мені потрібно виходити з декрету.
– Я сам не тягну це все, а сестрі треба допомогти. Вона з двома дітками сама залишилася. Та й мама не залізна. Отже я поговорив, Юля буде з нашим сином сидіти, все одно зі своїми няньчитися, а ми їй за це платити будемо. Ти ж з декрету вийдеш, будеш нормально отримувати.
Пропозиція на межі геніальності.
– А чому я маю на догоду твоїй сестрі кидати свою маленьку дитину на чужу йому тьотю і впрягатися в ярмо? Я їй дитину робила, щоб так розплачуватися? – злилася я. Сергію мій тон не сподобався.
– Ми з тобою сім’я, вони моя родина, ми повинні допомагати одне одному, – постановив він.
– Та тільки от я щось не пам’ятаю, щоб твоя мама або сестричка нам хоч чимось допомогли!
Мене назвали егоїсткою, яка не хоче розуміти нікого, крім себе.
– А давай я запропоную інший варіант – твоя сестра з тижня на тиждень вже народить. Нехай твоя мама йде в декрет, а Юля виходить на роботу. Як тобі ідея?
– Ну що вона там буде заробляти? У неї ні професії тямущої, ні стажу. З твоєю зарплатою вже явно не зрівняється! – Сергій мені пояснював, наче зовсім наївний, або ж мене за таку вважає.
А я не розумію і не збираюся розуміти, чому я повинна тягнути його сестричку і позбавлятися законного заробленого декрету. Поставила Сергія перед фактом, що нікуди не збираюся виходити. Мені це не потрібно. А якщо буде наполягати, то нехай збирає речі і мотає до мами далі танцювати під дудку Юлечки. Квартира моя, від бабусі дісталася, тож я впораюся якось.
– І на що ти жити будеш, якщо я піду? – в’їдливо запитав чоловік.
– Моя мама з онуком буде сидіти, а я вийду на роботу. Але працювати я буду на себе і свою дитину, а не на твою сестричку!
Сергій покрутив пальцем біля скроні і сказав, що не бачить різниці, якщо і так, і сяк мені виходити з декрету. Тільки в разі його умов, ми з ним не посваримося і будемо разом.
А мені вже байдуже, він поставив свою Юлю і її інтереси вище моїх і нашого сина. І я його такі умови не прийму. Чи варто заради збереження родини?.. Ось ще з мамою треба порадитися, цікаво, що вона скаже прро це все.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
