fbpx

– Алло, дочечко, приїжджай, будь ласка, я впала. Допоможи мені, сама не справлюся. Я в ступорі. Голос незнайомий, відчуття, що людина літня і дійсно потребує допомоги. Я вирішила не кидати трубку, а з’ясувати, що і як, отримати більше інформації

Сиджу я якось на роботі, скучаю. Я не ледащо, просто в той день у нас полетіла програма і без неї нічого не зробити, ми просто чекали IT-шників і сиділи чаї ганяли. І тут лунає дзвінок. Беру трубку і чую:

– Алло, дочечко, приїжджай, будь ласка, я впала. Допоможи мені, сама не справлюся.

Я в ступорі. Голос незнайомий, відчуття, що людина літня і дійсно потребує допомоги.

Я вирішила не кидати трубку, а з’ясувати, що і як, отримати більше інформації.

– Що у вас сталося, як я можу допомогти? Назвіть адресу.

Спочатку жінка теж розгубилася, мабуть, зрозуміла, що не туди потрапила, але, через безвихідь, все ж дала мені адресу. Це було зовсім недалеко від моєї роботи. Я розпитала її про те, що трапилося. Вона витирала пил з шафи, табурет неочікувано зламався, і бабуся впала, серйозно пошкодивши ногу.

Я попередила шефа, що відскочу ненадовго і помчала на допомогу. По дорозі я набрала номер швидкої і назвала потрібну адресу.

Я прийшла на місце, двері були незамкнені. Увійшовши в квартиру, я побачила ту саму жінку. Вона лежала, спершись на лікті, піднятися сама не могла. Я, як людина далека від медицини, додумалася тільки зробити холодний компрес.

Бабусі було дуже боляче, вона стогнала, з очей струмком лилися сльози. Моє серце стиснулося, я обняла її і, як могла, заспокоювала до приїзду лікарів. Поки нею займалися, я додзвонилася до дочки бабусі і повідомила, в яку лікарню забирали маму. Я сказала, що закрию квартиру і кину ключі в поштову скриньку.

Повернувшись на роботу, я все думала, як там Клавдія Іванівна. Наступного я відвідала її в лікарні. Все було добре, вона дякувала мені і кликала в гості. Незабаром її виписали.

Я іноді ходжу до неї в гості на чай. Ми подружилися з її дочкою і це одні з найчудовіших людей, яких я знаю.

Я часто думаю, що було б, поклади я тоді трубку?.. Хочеться вірити, що, якщо, не дай Бог, звичайно, але і моїм батькам хтось колись так допоможе. Адже головне в нас, як мені завжди здавалося, – прості доброта і людяність.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page