iBilingua

Галя м’яко поцікавилася: – А яку суму ви маєте? Він почервонів. – Сім тисяч гривень. Галя усміхнулася: – Тоді ви не там дивіться. Он у тому стелажі обручки дешевші, але й якість звичайно не та. Хлопець вигукнув: – Та ви що? Моя Анжеліка ніколи подібне не одягне. Вона знаєте, яка? Витончена, тонка, вишукана. Галя змислилася. – А знаєте що? Є у нас вироби із невеликим браком. На вітрину ми їх не викладаємо. Тримаючи келихи в руках, Роман застиг біля дверей кімнати. Анжеліка воркувала по телефону: – Так, уявляєш, колечко з брюликом. Не чекала від нього. Він же бідняк, студент

Галя довго спостерігала за відвідувачем, а потім не витримала. – Молодий чоловік, вибачте будь

життєві історії 0

Віру Дмитрівну, маму мого чоловіка, ми відправили в один з найкращих санаторів в Східниці. Ми оплатили все, навіть дорогу. її щастю не було меж. Але все це тривало до того моменту, поки вона не дізналася, куди полетіли мої батьки за наш кошт. Ключове слово – полетіли

Віру Дмитрівну, маму мого чоловіка, ми відправили в один з найкращих санаторів в Східниці.

життєві історії 0

Зять зустрів їх привітно, правда, був небагатослівним, а все більше посміхався. Дочка накрила на кухні. Стіл був скромний, а Зінаїда Петрівна до такого не звикла. Добре, що вони з Олегом заїхали дорогою до супермаркету. Поки донька та Олег розпаковували пакети, вона почала «допитувати» Сергія. – Скажи мені, дорогий зятю, скільки ще ви тут житимете? У нашому будинку всім місця вистачить, а ви тут тулитеся, як злидні якісь

Дивний він таки якийсь, — сказала Зінаїда Петрівна дочці після того, як познайомилася ближче

життєві історії 0

Галина отримала все що треба – квартиру, дітей, добрі аліменти, і виперла чоловіка через непотрібність. Галина виростила трьох донечок-красунечок: Олю, Даринку і Тетянку. Звичайно, заміж видавати дівчаток не хотілося, душа матері краялася: хіба ж існують гідні? Та дівчата не слухалися. І тоді Галина Петрівна вигадала рейди з перевірками: в один із вихідних днів вона без дзвінка заявлялася до своїх дочок по черзі, намагаючись раптово застати зятів у якихось побутових гріхах

Галина виростила трьох донечок-красунечок: Олю, Даринку і Тетянку. звичайно, заміж видавати дівчаток не хотілося,

життєві історії 0

Смартфон Віктора лежав на пральній машинці. Коли я взяла його в руки, то зрозуміла, що він ще не встиг заблокуватися. Його мій коханий тільки-тільки поклав, а сам зайшов в душову кабінку. Я ніколи не мала туди доступу, тому рука сама потяглась, до того ж у вікні, що спливло, було повідомлення від нашої спільної подруги

Смартфон Віктора лежав на пральній машинці. Коли я взяла його в руки, то зрозуміла,

життєві історії 0

Іван поспішав на роботу, раптом поряд з ним припаркувалася затемнена автівка, з неї визирнув кругловидий брюнет: – Братику, дай зателефонувати, бо там не бажають трубку брати, знають, що це я. Потрібно вирішувати термінове питання. Не хвилюйся – це швидко. Ваня помітив, що всередині сидить ще кілька брюнетів і відмовитися не наважився. Тим більше, що навряд чи хтось зазіхне на його кнопковий телефон, який і новий коштував не більше бачка бензину

Якось Ваня зголосився допомогти старенькій дійти з важкою сумкою від метро до будинку. Виявилося,

життєві історії 0

Двері відчинилися несподівано. Пригнувшись, щоб не зачепити притолоку, увійшов молодий чоловік. Бабуся придивилася, злякано скрикнула, кинулася назустріч і, ослабнувши, повисла в нього на руках. Він доторкнувся губами до її білої голови. – З Галинкою приїзди! Мати впритул підсунула до нього чорну сковороду з жовтою яєчнею та хліб великими скибками. Він побачив біля кірки непропечене тісто, подумав, що

Двері відчинилися несподівано. Пригнувшись, щоб не зачепити притолоку, увійшов молодий чоловік. Бабуся придивилася, злякано

життєві історії 0

Я навіть не думав, що з донечкою буду виписуватись один, без дружини. Навіть язик не повертається тепер назвати Світлану – мамою. Все було, як в тумані. Я приїхав до двох своїх чарівних дівчат, та лікарка як мене побачила, відразу в свій кабінет попросила зайти

Я навіть не думав, що з донечкою буду виписуватись один, без дружини. Навіть язик

життєві історії 0

Батько скептично дивився на Віру: – Давай подивимося правді у вічі. Ти самотня. Нікого немає. Тобі і в однокімнатній квартирі буде чудово. А ось нам у ній уже ніяк, нас п’ятеро. Скажи, навіщо тобі ще дві кімнати? Та ти навіть у гості майже нікого не запрошуєш, за три роки ми жодного разу у тебе не були. – Про маму ти не подумав? – До чого тут твоя мама? – Чому спадкові квартири не діляться, хоч у самого було нормальне житло

Батько скептично дивився на Віру: – Давай подивимося правді у вічі. Ти самотня. Нікого

життєві історії 0

З кухні пахло смаженою цибулею та м’ясом. Слава дивився телевізор. Зрозуміло – це буде борщ. Люба вчора буряки купувала і багато чого. Слава не працює. Він “фрілансер”. Коли пощастить – робота є, коли не пощастить – ні. Та удома завжди є, що поїсти. Квартиру винаймають удвох. Останні місяці чотири Славику не щастило. А якщо Любі не до вподоби, що дохід чоловіка не постійний, то може повертатися до батьків. Їм було б непогано й у його хрущовці. Від матері можна було відгородитися комодом. – Нам завтра за квартиру платити. У мене лише півсуми. Усі весільні гроші закінчилися ще минулого місяця. Люба пірнула за двері і невдовзі з’явилася з повною каструлею борщу

З кухні пахло смаженою цибулею та м’ясом. Слава дивився телевізор. Ну як дивився? Перемикав