– Куди дівається наша їжа і продукти, Артеме? — ну вже сил у мене ніяких нема! – скрикнула я, зазирнувши після роботи до холодильника. Ми стали жити з мамою мого чоловіка, переїхали до неї на її запрошення в район, а свою квартиру віддали дочці й зятю. Віра Степанівна сама сказала, що нам треба окремі холодильники, бо вона таке, як ми, не їсть. Але з нашого постійно щось зникає. Все почалося з того, що я помітила: то шматок ковбаси пропав, то баночка йогурту. Я спочатку подумала, що Артем сам з’їв і забув сказати. Але потім почала помічати, що навіть ті продукти, які він точно не їсть, як-от сиркова маса чи шоколад, теж зникають
- Куди дівається наша їжа і продукти, Артеме? — ну вже сил у мене ніяких нема! - скрикнула я, зазирнувши…