До свекрухи я не йшла з пустими руками. За давнім рецептом мами я спекла торт і запакувала в невеличку коробочку. – Ти, мабуть, не мала часу щось приготувати до столу?, – запитала мене Василина Петрівна розкладаючи виделки і серветки. – Як же, ось торт. Має бути смачний! – Ну… куплений, – протягнула вона. – Але це я сама, своїми ж руками. – За столом була важка атмосфера, а коли дійшла черга до десерту, то свекруха на стіл поклала свій фірмовий чізкейк. – Може й ти коли-небудь, навчишся готувати!
Святвечір того року почався з того, що я нервово переступала поріг будинку свекрухи. Назар заспокійливо стискав мою долоню, але я…