Коли Василь почав одягатись я помітила, що в нього досить тоненька курточка, вона геть не зимова. А взуття мене взагалі спантеличило. Він приїхав у кросівках, а на дворі одинадцять градусів морозу. Питаю племінника, як тебе мама так відпустила, а у відповідь почула: “Їй байдуже”. В мене була запасна куртка і старе взуття сина, тому я одягла його на прогулянку тепленько. А вже наступного дня ми всі разом автівкою поїхали в село. Сестра мені лише сказала: “Син мені не жалівся, що йому холодно!”
Що таке для кожної жінки бути мамою? По переду великі зміни і приємні турботи. Хоч, не для всіх однаково. Нещодавно…