iBilingua

Чоловік каже, що я була не права і тепер вся його рідня на мене зла і спілкуватися не хоче. Зовиця ж така бідненька, розлучилася, сина ростить без аліментів. А я посміла їй і свекрам сказати, що нехай сама за себе платить чи вони хай оплачують все, що вона їла, а тим більше її синок що творив, куди воно в нього лізло – решта дітей без десертів лишилася. На дорослих були розраховані тільки дві пляшки ігристого і коробка цукерок – суто під розмови, поки діти з аніматорами розважалися. Я навіть не вловила момент, коли сестра чоловіка, якої взагалі не мало бути, бо в неї сину вибачте 14 років, підізвала офіціанта і зробила замовлення. А поки малеча гралася, цей Ростик поглинав усе приношення для дітей, що було на столі. Як мені тепер з ними спілкуватися

Така історія у нас в родині сталася, що на голову не натягнеш. Розповім з

життєві історії 0

Синок, ну які заробітки? У вас є все чого тільки можна побажати. Залишайся з сім’єю. Ось, доця скоро кавалера в хату приведе на знайомство, – говорила мені мама. Я ж стояв на її подвір’ї з невеличкою сумкою в руках і моє рішення вже було не змінити. Тут я нікому не потрібен. І дружина і дочка за роки моєї відсутності, навчилися жити без мене. Сім років минуло з того часу, як я поїхав в Чехію на заробітки вперше

– Синок, ну які заробітки? У вас є все чого тільки можна побажати. Залишайся

життєві історії 0

Дома я знайшла чек на парфуми вартістю п’ять тисяч гривень, які були призначені не для мене. Наступного дня після роботи я пішла в парфумерію. Аромат, який Андрій купив для “неї” – коштував ціле багатство, але, на щастя, у них були недорогі крихітні флакони для сумочки. Того ж вечора, перед тим, як Андрій прийшов додому, я обережно розпорошила їх у вітальні. Увійшовши в будинок, він одразу зупинився. Я знала, що він відчуває запах, який був його таємницею цієї жінки. – Дивно пахне, – сказав Андрій. – Ти змінила парфум? – Я нічого не відчуваю!, – відповіла я з удаваним подивом

Того вечора Андрій знову повернувся додому пізно, як робив це майже щодня протягом кількох

життєві історії 0

Я несміло зайшла на свою кухню, щоб набрати води. Прийшлось мені дивитися на цю Віку, яка наминала канапки з червоної риби, яку вчора купив мій чоловік, бо в неділю планувались гості – рідна сестра з села приїжджає. – Доброго ранку!, – сказала я, хоча прекрасно знала, що Віка навіть якщо і щось скаже, то це буде невиразне бурчання. – Доброго!, – таки відповіла дівчина і повернула голову до вікна, де в той час знявся сильний вітер. Я набрала води і повернулася в свою кімнату. До години часу Віка керувала на кухні, але якщо ви думаєте, що вона для всіх готувала сніданок, то ви помиляєтесь

Я несміло зайшла на свою кухню, щоб набрати води. В цей день була магнітна

життєві історії 0

Я займаю добре оплачувану посаду в транснаціональній компанії. І оскільки мій друг Андрій, якого я знаю ще зі шкільної лавки, ніколи не був матеріально забезпеченим, я плачу за нього. Щоразу, коли ми разом йдемо “на каву”, витрати я всі беру на себе. Але Андрій, зрештою, мене дуже здивував. Як добре, що я зустрів нашого спільного друга. А інакше, він би ще довго наживався на моїй доброті

Я займаю добре оплачувану посаду в транснаціональній компанії. І оскільки мій друг Андрій, якого

життєві історії 0

А тебе на цей день народження запросили? Якось дивно, бо мене ще ні! То виходить, якщо щось потрібно допомогти, то Ніно виручай, а як за столом посидіти, то вже я не підходжу, – сказала мені свекруха. – Гостей ми запрошуємо молодих, щоб було цікавіше, – сказала мені ще тиждень тому Віра, мама іменинниці. Я ж тому й подумала, що моя свекруха пролетить з тою забавою

– А тебе на цей день народження запросили? Якось дивно, бо мене ще ні!

життєві історії 0

Та ти хитра, Лідо, і я це завжди знала. Як мій Антон приносив гроші в дім, то ти мовчала, а як трішки пішло не по плану, то виставила речі чоловіка за поріг. Ну ясно, що він до мене прийшов. А куди йому ще діватися. Але річ в тім, що в мене ще і дочка, яка після розлучення з сином живе, – сказала я невістці, коли побачила сина з сумкою речей. – Я мовчала?, – почала мені у слід вигукувати Ліда. – Та я вас скільки разів просила, допоможіть, рятуйте нашу сім’ю. Але ж ви в цій ситуації закривали очі

– Та ти хитра, Лідо, і я це завжди знала. Як мій Антон приносив

життєві історії 0

Я вчора була в Зоськи на гостині. Так там Іван такі ремонти поробив. Мало того, що сам з сім’єю в замку живе, ще й про батьків не забуває. Ти б поїхав Петре, подивився, як люди жити можуть. Не те, що ви, все життя на моїй шиї сидите. Так і не спромоглися ви біля мене економити і щось своє придбати, – сказала нам свекруха. Я не витримала, бо всі ці роки я пам’ятала той день, коли в Петра вже були зібрані чемодани, щоб на заробітки з тим Іваном їхати. Але ж свекруха такий цирк влаштувала, що ніхто нікуди не поїхав

– Я вчора була в Зоськи на гостині. Так там Іван такі ремонти поробив.

життєві історії 0

– Що ти робиш, Богдане??? – я щоразу цьому дивуюся і підскакую серед ночі, наче не 20 років заміжня за цією людиною. Що він робить з тією ковдрою – ніколи не здогадаєтеся! Та хіба ж лише це! Не знаю, ви би мого чоловіка не витримали б точно. Він скрізь і всюди сує свій ніс! Завжди дає поради, навіть коли вибираю майже дорослій доньці колготки. Недавно перед пранням перевіряла кишені у штанях чоловіка і знайшла папірець із віршами. Дивлюся – любовні. Овва! Чоловік може взяти з блюдечка в холодильнику сосиску, а порожнє блюдце залишити там. Це мене і досі неймовірно дратує. А ще постійно коптить чашки: робить міцну заварку, та таку, щоб чашка прямо чорніла. І йому ок пити з таких чашок, брудних, я б сказала. А ще у Богдана звичка

– Що ти робиш, Богдане??? – я щоразу цьому дивуюся і підскакую серед ночі,

життєві історії 0

Ви ж прекрасно знаєте нашу ситуацію. Ви ж бачили на власні очі і не раз, як я з коляскою по всьому районі їжджу і шукаю помідори де дешевше на п’ять гривень, чи молоко чи масло по акції. Як вам тільки совість дозволяє у сина кожного місяця ці три тисячі гривень вимагати?, – сказала мені невістка. – Раз на другу дитину наважились, значить фінанси дозволяють. А про рідну матір син має дбати. Я ж його свого часу виростила і освіту дала. А те, що він по спеціальності не працює, так це твоя, Лесю, провина. Ти все нила, що на тамтій він мало заробляв

– Ви ж прекрасно знаєте нашу ситуацію. Ви ж бачили на власні очі і