Після копання картоплі я без сил пішла в дальню кімнату, щоб хоч трішки відпочити, адже ще вечерю потрібно було готувати. Як тут до мене прийшла свекруха і розпочала дивну розмову. Наче ми з Романом обуза для неї. На старості літ вона хоче спокою, а тут ще нам потрібно допомагати. – А коли ви за мене подбаєте? Ось, сусідці, Зені, діти на вихідні, цілу купу різної продукції навезли, а там і смаколики і делікатеси. А від вас коли я такого дочекаюсь?
Зі своїм Романом, як тільки ми побрались, то відразу перейшли жити окремо. Мені від бабусі дісталась квартира в самому центрі…