Андрійку було три, як він пішов у садочок, а я влаштувалась на роботу в сільський магазин. А все це через вічне безгрошів’я. Я була впевнена, що разом ми “викарабкаємось”, але не тут то було. Василь, побачивши що я заробляю, вирішив, що з нього досить, він своє вже напрацював – пора і відпочити. В думках я хотіла розлучення, але квартира його, і йти з дитиною мені нікуди.
***
У плані грошей мені з чоловіком пощастило не надто. Здобувач він досить посередній. Та й особливо не напружується.
Запитаєте, навіщо живу з таким? Мені нікуди йти. Тим більше з двома дітьми.
Звичайно, я не очікувала, що так складеться моє життя. Молода була. Зараз розумію, що дзвіночки були. Але я не могла їх розпізнати на той момент.
Перший час думала, що це просто смуга така в житті, не дуже гарна. Будь-яке ж буває. Але з часом зрозуміла, що це для Василя норма. Але кидатися було пізно, з’явилася дитина.
Грошей не вистачало. Коли Андрійку було 3 роки, довелося влаштуватися на роботу. Тоді Василь зовсім розслабився. Заробітки стали взагалі від випадку до випадку.
Перший час я його тягла, але потім чаша переповнилася. Тоді я твердо заявила, що дитині я зобов’язана, а йому ні. Не подобається – іди. Я більше не тримаю.
І ось йому пощастило і він влаштувався на роботу з цілком пристойним заробітком за сільськими мірками. І почалося…
Виявляється він тепер цар і бог, адже він заробляє купу грошей. Виставляє мені якісь вимоги, що я мало не ноги йому мити повинна і пити цю воду. І нічого, що я теж працюю і втомлююся. Після роботи танцюй навколо нього.
А мені вже нічого не треба. Я вже так втомилася за всі ці роки.
Сиджу, думаю, що робити і чманію від власних думок. Хочу, щоб Василь знайшов собі іншу. І пішов від нас. Обмежувати спілкування з дітьми не буду. Налаштовувати проти теж.
Ось якось так… Коротенько і по суті.
Щоб ви мені порадили? Жити і підкорятися, чи піти світ за очі з дітьми?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
