Андрію було 20 років, коли він закохався. Здавалося б, дорослий хлопець, та його батьки так не думали.
Вони продовжували його всіляко опікуватися, у тому числі і від першого кохання.
Батькам дуже не подобалася кохана сина. Дівчина сирота, із сусіднього села, ще й характер химерний.
Вони вважали, що Іра обов’язково погано впливає на їхнього сина.
Ну ще б, адже як тільки вона з’явилася на горизонті, юнака ніби підмінили: він не проводив час із сім’єю, грубив і щовечора їздив до неї. Вони не могли прийняти, що хлопчик виріс та закоханий.
Увечері Андрій знову посварився з мамою. Вона категорично не хотіла відпускати сина до дівчини. Він потай взяв батькову машину і поїхав.
Додому син не повернувся. Мати, звинувачувала себе, що не втримала його того вечора.
Але ще більше вона звинувачувала Іру, адже це він до неї постійно їздив.
І ніхто не думав про те, що відчуває бідна дівчина, до якої коханий так і не доїхав.
Через місяць, Іра знову з’явилася на порозі будинку батьків Андрія.
– Вітаю! Валентино Петрівно, я повинна вам сказати. У вас буде онук.
– Що? Ти що собі дозволяєш? Якби не ти, Андрій був би з нами! Іди геть! -розгнівалася Валентина Петрівна.
Не повірили та й гаразд, сама виховаю дитину, вирішила дівчина.
Минуло 2 роки. Іра душі не чула в сина, такий тямущий хлопчик росте. Ах, а як Сашко нагадує їй коханого.
Як добре, що він залишив по собі це диво! Дівчина вирішила ще раз сходити до батьків Андрія та познайомити їх із онуком.
Двері відчинила Валентина Петрівна. Жінка з хвилину, мовчки розглядала маленького Сашка, а потім зомліла.
Підбіг Ігор Володимирович, підхопив дружину та розмістив її на дивані. Потім також з цікавістю подивився на переляканого хлопчика.
Ігор Володимирович вийшов із кімнати, а повернувся зі склянкою води для дружини та фотографією, яку він простяг Ірі.
Дівчина глянула на фото та ахнула. Зі старого знімка на неї дивився Сашко. Це фото коханого в дитинстві, син із батьком схожий на дві краплі води. Сумнівів бути не може, Сашко їхній онук.
Отямившись, Валентина Петрівна впала навколішки перед малюком.
– Любий! Пробач, пробач, — твердила вона і цілувала онука.
– Ірочко, і ти мене пробач. Я тобі не вірила, я тебе звинувачувала і не підтримала, а тобі ж було так тяжко одній.
– Я не була одна, я зі Сашком! І мені нема за що вас прощати, я давно вже не злюся, інакше б не прийшла.
Згодом Валентина Петрівна та Ігор Володимирович вмовили Іру зі Сашком переїхати до них.
Тепер вони живуть разом, у них з’явився онук та дочка, бо дівчину вони полюбили як рідну.
Жаль, що неможливо відмотати час тому і виправити те, що виправити вже не можна!
Фото ілюстративне з вільних джерел.
