Мені в цьому році буде 60 років. Я вдова вже 8 років. Живу одна, діти далеко. У мене є подруга, від якої нещодавно пішов чоловік. Я Ліді співчуваю, заспокоюю, а в душі солідарна з ним.

Я не радію її неприємностям. Просто я давно їх знаю, дружили ще сім’ями. У молодості вона була розпещеною і вередливою. Коли ми приходили в гості, говорила Ліда з чоловіком тільки наказним тоном.

До старості вона перетворилася в стару бабу, яка лиш те й робить, що бурчить. Чомусь перестала стежити за собою, хоча час і гроші є. Мабуть вирішила, що чоловік і так нікуди від неї не дінеться. А Антон узяв, та й пішов. І ні, не до іншої жінки, а поїхав в рідне селище до старшого брата. Той недавно овдовів, живе сам. Чоловік Ліди пару раз з’їздив в гості, а потім поїхав до кінця життя.

Надії, що відпочине від дружини і повернеться, немає. Антон подав на розлучення, залишив все їй і дітям. У нього хороша пенсія, ще й руки золоті. Думаю, що не пропаде. Я рада, що він хоча б на старості років поживе спокійно. Але Ліді цього не кажу. Все одно не зрозуміє, тільки образиться.

По поведінці її дочок я зрозуміла, що вони такої ж думки, як і я. Спілкуються з батьком і навіть не приховують цього. Подруга ображається, але боїться, що і дочки перестануть приїжджати до неї. Тому мовчить і тихо плаче.

Мені шкода Ліду, але вона сама ж і винна. Але якби я їй все розповіла, вона б все одно не зрозуміла, в чому була не права. І таких прикладів я бачу багато. Колишня співробітниця теж залишилася одна. Після 24 років шлюбу чоловік пішов до іншої. Я її бачила і зрозуміла причину. Їй ще й 50 немає, а вона вже виглядає, як стара бабка.

Хоча це і не правильно, що я на боці чоловіків, але в більшості випадків жінки самі ж і винні.

Хіба ж я не права?

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – tataprezes

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook