Я була не проти, коли Анна Гаврилівна приходила до нас, коли ми жили на орендованій квартирі, а наш синочок тільки-тільки з’явився на світ. Але на даний час це занадто я вважаю.
Ми коли з Антоном побралися, то стали жити на орендованій квартирі, яка за збігом обставин знаходилася в будинку свекрухи, тільки нижче поверхом.
Ясна річ, що Анна Гаврилівна була нашим частим гостем, а особливо з того часу, коли на світ з’явився Олексійко.
Я їй дуже вдячна за допомогу, оскільки мої батьки живуть в іншій області і допомагати не могли.
Коли сину було вісім місяців я вийшла на роботу. З Олексійком сиділа свекруха, а за це ми оплачували її комунальні послуги і купляли деякі продукти. Така в нас була домовленість і всіх все влаштовувало.
Потім син пішов в садок, де за ним також доглядала бабуся: заводила і забирала, інколи до себе в квартиру, інколи в нашу.
Завдяки її допомозі ми й купили з Антоном свою квартиру, яка знаходиться на іншій вулиці.
На даний час нашому Олексійку вісім років. Він ходить в другий клас, і вже не потребує такого догляду, але бабуся цього розуміти не хоче.
Більш того, Антон своїй мамі зробив дублікат ключів і вона в будь-який момент приходить до нас в квартиру.
Я працюю, але встигаю забрати сина з групи продовженого дня. Але моя свекруха це робить за мене на годинку швидше, а потім швендяє по квартирі.
Не раз я приходжу з роботи, а в мене пральна машинка увімкнена, чи попилосошено в квартирі. Буває й таке, що Анна Гаврилівна нам їсти готує.
Але річ в тому, що я не хочу її допомоги. Я сама все приготую і приберу.
Мені неприємно, що Анна Гаврилівна риється в брудному одязі, сортуючи чорне до чорного, а біле до білого.
Коли я про це розказала Антону, він лише засміявся.
– Та інша б невістка хотіла, щоб їй свекруха допомагала, а ти носом крутиш.
Але чому я повинна мовчати? На цю квартиру важким трудом заробили ми двоє.
Я хочу нарешті спокою, а не вічної ревізії з боку свекрухи.
Я розумію, Антон її єдиний син, якого вона виховала з дванадцяти років одна, але це не означає, що вона повинна влізати в нашу сім’ю.
Я одного разу їй натякнула, щоб знайшла собі якогось чоловіка, з яким проведе старість, але Анна Гаврилівна на мене так глянула, що я без слів все зрозуміла.
Як я маю врегулювати ситуацію зі свекрухою? Як забрати мені з її рук ключі?
Просто, якби вона просто за Олексійком доглядала, але ж вона може в будь-який момент на нашому порозі з’явитися і почуватися, як дома.
– Ти ж з нею на одній кухні у фартушку не стоїш. Це ж добре, що мама приходить, коли тебе дома немає, – каже мені Антон.
Але мене це не влаштовує і я надіюсь, що таки насмілюсь і скажу їй в очі, що Олексійко дорослий і сам собі яєшню посмажити може…
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
