Артем прийшов у відпуску з фронту на тиджень. Моїй радості ще вчора увечері не було меж! Та я шквидко помітила, що чоловік змінився. вночі він не витримав і все розповів. Не знаю, що робити.

Чоловік зізнався, що досі кохає одну жінку зі свого минулого. А тепер їх доля звела, вони служать разом, вона медичка.

Думає навіть про те, розлучатись і йти повертати її. Вона заміжня, дитина в неї. Не факт, що він їй ще потрібний. Але чоловік сказав:

«Такі, як вона, люблять і чекають на все життя. Я знаю, що вона мене любить і чекає. А заміж вийшла, щоби мені неприємно зробити».

Я всю ніч не спала від розпачу. Ледве вмовила його почекати місяць, подумати, що сказати дітям. Вони ще маленькі, один ходить у початкову школу, інший у садок.

А ще я при надії. Вранці сказала про це Артему, сказала, що ми — доля один одного, що Бог проти нашого розлучення, коли посилає нову дитинку помирити нас. Чоловік був дуже здивований, не вірив, але я показала тест. Це сталося під час його минулої відпустки.

Я плакала, просила не кидати мене і малюка, який ще не народився. І чоловік сказав, що лишається з нами. Наче й не було нічого.

Але ж він знову туди їде скоро! Вибачення за намір піти не попросив. Але дуже дбає про мене. Я сподіваюся, що все буде так, як хочу. Але мені страшно.

Як ви гадаєте, вони там знову зійдуться? Він не піде, коли я народжу? Він так переконливо говорив тоді про свою любов до тієї жінки.

Що ж буде з усіма нами далі, з нашою родиною? Як це витримати все?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.