Бабуся на ім’я Дарина Борисівна притискала до грудей вузлик з речами і плакала, думаючи, що невістка везе її в будинок престарілих…
***
Літнім людям доводиться деколи дуже непросто. Їх залишають ті люди, яких вони любили довгі роки, про яких дбали…
Старенька на ім’я Дарина Борисівна була у себе в кімнаті, коли до неї зайшла Вероніка – невістка.
– Збирайтеся. Я відвезу вас в одне місце. Вам точно сподобається.
Дарині Борисівні одразу стало дуже сумно. Вона давно переживала, що невістка відвезе її в будинок престарілих.
– Куди ми поїдемо? – сумно уточнила бабуся.
– Побачите, – в тон їй відповіла Вероніка.
Коли не стало її сина, Дарина Борисівна відразу відчула себе нікому не потрібною. Тоді вона виставила на продаж квартиру, власницею якої була, і перебралася жити до невістки. Всі гроші пішли на спроби вилікувати сина, але, на жаль, це не допомогло.
Дві жінки ніколи не були в якихось особливо хороших відносинах.
Але дочка Вероніки, Марічка, щиро любила свою бабусю. Вони дуже часто бували разом.
– Я зможу ще побачити Марічку? – запитала Дарина Борисівна. Це було найголовніше для неї, найбільше її хвилювало.
– Звичайно, – Вероніка, здається, дуже здивувалася. – Але збирайтеся швидше.
Речей у бабусі було зовсім небагато, весь її нехитрий скарб вмістився в один маленький вузлик. Сказавши «До побачення» кімнаті, вона пішла слідом за Веронікою назустріч невідомому.
Було складно не заснути в дорозі. Дарина Борисівна намагалася не дивитися на дорогу, запам’ятовувати її їй не хотілося. Старенька дивувалася, чому Вероніка раніше не відвезла її в будинок для людей похилого віку. Давно пора…
– Ми на місці.
Дарина Борисівна подивилася у вікно, але не зрозуміла, де вона. Навколо була чудова природа, річка і навіть гори виднілися.
З’ясувалося, що Вероніка захотіла зробити бабусі подарунок на День народження свого чоловіка, подарувати щастя хоча б його матері.
– Мені Вадик розповідав про вашу мрію, Дарино Борисівно: жити в маленькому будиночку десь в горах, і щоб річка поруч була обов’язково. І мені так захотілося зробити це для вас! Я квартиру продала і купила для нас з вами цей будинок. Не розповідала раніше, хотіла, щоб це стало для вас приємним сюрпризом. А на залишок грошей ми квартиру для Марійки купимо, вона вже доросла, їй потрібно жити окремо.
Дарина Борисівна слухала невістку, але не могла нічого відповісти. Вона просто стояла і плакала від щастя. Їй завжди хотілося жити в такому будинку, щоб вранці можна було виходити до річки і спокійно слухати, як дзюрчить вода, насолоджуватися спокоєм. І ось її заповітна мрія здійснилася!
Старенька обняла Вероніку і вибачилася перед нею за все погане, що траплялося між ними, за недовіру.
– Та що ви, Дарино Борисівно. Я обіцяю, що завжди буду піклуватися про вас!
Жінки обнялися і разом пішли в будинок, назустріч новому світлому життю. Нехай їм у всьому щастить!
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
