Моя свекруха мене завжди недолюблювала: я старша за її сина на 10 років, та ще й “з причепом” – дочкою. Я ніколи всерйоз не розглядала відносини з чоловіками молодше мене, але з Володею вийшло по-іншому.
У свої 25 він чітко знав чого хоче, домагався мене пів року, за цей час зблизився з моєю Даринкою, і вона навіть стала за ним нудьгувати. Весь час питала, коли прийде дядько Володя в гості. Я і розтанула.
Володимир зробив пропозицію, і я звичайно ж погодилася. Але ось після весілля почалися суцільні хвилювання. І це зовсім не було пов’язане з відносинами моєї дочки і Володі. Навпаки, вони-то один в одному душі не чули. “Бiда” прийшла з народженням нашого спільного з Володимиром сина, і переїзду свекрухи до нашого міста.
Свекруха стала часто заходити в гості без потреби і запрошень. При цьому вона завжди щось приносила своєму онукові, а Даринки для неї як би не існувало. Я терпіла, натякала, що можна було б не тільки Максимкові солодощі тягати, а й Даринці, але свекруха начебто не чула.
Апогей трапився на день народження Даринки. Свекрухy я покликала, та хоч і не хотіла, але погодилася прийти. Прийшла вона, з кислою міною сіла за стіл і почала зітхати, що не бажала Максимкові такого щастя. На моє німе запитання “якого ще щастя і до чого тут взагалі Максим, якщо день народження у Даринки”, вона відповіла, що Максимкові тепер все життя жити з підкидьком-сестрою, але вона, бабуся, його не забуде і тому принесла йому, дорогому онукові, подарунки. А Даринка – обійдеться.
Дочка від слів бабусі, яку вона чомусь називала саме так, хоч ця жінка заслуговує іншого найменування, заплакала. “Бабусю” я виставила з її подарунками Максиму, чоловікові сказала, що знати її більше не хочу. Її право мене не любити, але дочка моя в чому винна? Володя тепер ображається на мене, що вигнала його мати. А я вважаю, що все вірно зробила. Не розумію, невже мені треба було стерпіти слова його матері?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – depositphotos
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
