З Антоном ми познайомилися на четвертому курсі навчання. Обоє жили в одному гуртожитку. Сподобалися один одному з першого погляду. Він став приходити, так все і закрутилося. Незабаром одружилися і так як свого житла у нас не було, довелося спочатку пожити у свекрухи.
Свекруха у своєму синові душі не чула. Ростила його сама. До самої школи, він сам не вмів ні їсти, ні одягатися. Все вона допомагала. Вона і не намагалася його навчити, тому, що підлітала відразу і робила все за нього. Балувала його сильно.
Самостійності став вчитися тільки коли в школу пішов. Якщо хто-небудь задирався, так свекруха миттю дозволяла весь конфлікт. Знали її всі і зв’язуватися з нею ніхто не хотів, собі дорожче. А коли в училищі Антон поступив, стала набридати йому материнськими турбота, ось і з’їхав в гуртожиток. Там ми і познайомилися.
Жили ми тиждень нормально, а потім я стала відчувати нападки свекрухи в мою сторону. По господарству все робила я, так як поки не працювала і весь час знаходилася вдома, а вона займалася своїм хобі.
Коли приходив Антон, все починалося, то не так зварила, то не так прибрала. Виставляла мене якийсь грязнулею в його очах. Видно не подобалася я їй, або ділити його зі мною не хотіла.
Ми з Антоном стали сваритися все частіше. А тут я дізнаюся, що чекаю дитину. Вирішила порадувати і чоловіка, і свекруху гарною новиною за вечерею. І в мені закралася надія на те, що тепер ставлення свекрухи до мене стане тепліше. Швидко приготувала, накрила на стіл, щоб встигнути до приходу Антона.
Ось ми зібралися за столом.
– Антоне, мамо, Я хочу вам повідомити одну приємну новину. Ми з Антоном скоро станемо батьками, а ви бабусею! – з посмішкою на обличчі і очима повними радості промовила я.
Свекруха схопилася, як ошпарена:
– Бач чого надумала! Забирайся геть разом з пузом своїм до того, від кого нагуляла! Ніхто не знає де ти вештаєшся, поки мій син на роботі…
Я не могла нічого сказати… я просто була в шоці… Антон мовчки встав і пішов з-за столу… Комок стояв у мене в горлі, очі нічого не бачили від сліз. Серце розриваючись на шматки щеміло в грудях… Звинувачувати мене в зраді… звинувачувати в зраді? За що?
Я 24 години на добу перебувала на очах у свекрухи, про що вона взагалі говорить…?
Я пішла… Пішла назавжди… Прийняти зради я не могла…
Поїхала жити в інше місто, народила Артемка. Познайомилася з Кирилом. Він прийняв Артемка, як свого і вчить його бути справжнім чоловіком. А не маминим синочком.
Антон так і живе з матінкою. Вона зовсім постаріла. Сидить дивиться у вікно щодня… і чекає, що побачить онука… а станеться це чи ні, одному Богу відомо…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!