fbpx
життєві історії
– Бачиш, Толя, як твоя дружина займається з твоєю дочкою? Бачиш, як вона робить уроки з Лізонькою! Вона і в гріш вас не цінує, тільки про сина свого і думає! Ти сам подивися, на-на, глянь! – Свекруха мене так дістала за весь той час, що Ліза жила з нами, що я не витримала

Якби хто-небудь запитав у моєї колишньої свекрухи, чому розлучився її син, вона б розповіла сумну казку. Казку про мене, яка не побажала прийняти дитину чоловіка від першого шлюбу. За матеріалами

Але ж мене, невдячну, її син прийняв, і мою дитину ростив, як свою.

Насправді, причина розлучення – сама свекруха.

Ми з Тимофієм, моїм сином, переїхали в квартиру до Анатолія, мого колишнього чоловіка, близько п’яти років тому. Толік був уже кілька років як в розлученні, а від першого шлюбу у нього залишилася чудова дочка, Ліза. Я допомагала Толі виплачувати кредит. Адже крім дочки, більше у чоловіка нічого не залишилося від першого шлюбу. Квартиру і машину він залишив колишній дружині, яка виховує його дитину.

Рік тому колишня Анатолія благополучно вийшла заміж і завaгітнiла. Досить ревнива Ліза сприйняла чоловіка матері в багнети і почала чудити. І колишня дружина відправила її жити до нас.

Ми з Толею відразу вирішили, що спільна дитина нам ні до чого. У нього є дочка, у мене – син. Нам вистачить. І переїзд Лізи до нас мене порадував, я завжди мріяла про доньку. Я була впевнена – ми уживемся. Адже не може бути такого, щоб доросла жінка не знайшла підхід до 10-річнної дитини.

Дитяча була поділена на 2 частини і почалося нове життя. Та не вчотирьох – я чоловік і двоє дітей, а вп’ятьох – з мамою чоловіка на додачу.

Антоніна Святославівна була свято впевнена в тому, що над дівчинкою я буду знущатися. І приходила, як вона сама говорила, «припиняти несправедливість». Що було досить дивно з її боку. Чоловік розповідав, що його мати не горіла бажанням спілкуватися з онукою, і жодного разу не відвідала її після розлучення батьків Лізи. Жодного разу за кілька років. А тут в ній несподівано загорілися бабусині почуття, і вона кинулася на захист «сирітки при жuвих батьках».

Вона з рулеткою вимірювала дитячу, і, виявивши що половина мого сина більше на цілу половину квадратного метра, влаштувала істeрику. Свекруха перерахувала пельмені в тарілках у дітей, і порахувала, що обділяють її рідну внучку. Адже різниця була в два пельмені. Вона прискіпливо нишпорила по квартирі, і чіплялася до всього підряд:

– Чому у Тимофія нова зубна щітка? Чому і Лізоньці не купила? Ти її не любиш!

– Ага, свому так вона нові зошити купила, з машинками! А Ліза що, і простими обійдеться! (Ліза сама зошити вибрала) І чому це, у твого сина лінійка 30 сантиметрів, а у Лізоньки 20?

– Чому у Тимофія десять пар нових шкарпеток, а у Лізи 7? Толік, як ти можеш це терпіти?

При цьому, моєму синові не діставалося нічого. Лежало 2 яблука в кошику. Антоніна Святославівна одне помила і дала внучці, а друге приховала для дівчинки на потім. І нічого, що яблука були куплені на мої гроші, а не принесені турботливою бабусею.

Маpазм свекрухи дійшов до того, що вона стала вимагати нашого розлучення. Адже якби з Толіком щось трапилося, я б претендувала на квартиру. І обібрала б бідну дівчинку, як липку. Чоловік розсміявся у відповідь на вимоги своєї матері, покрутивши пaльцем біля скpоні. І повідомив, що жити він збирається довго і щасливо. Так що якщо комусь і обломиться спадок, то ой як не скоро.

Апогеєм стали недавні іспити. Син здав всі на відмінно, а ось у Лізи все було не так райдужно. Побачивши позначки дітей, Антоніна Святославівна прийшла в лють.

– Бачиш, Толя, як твоя дружина займається з твоєю дочкою? Бачиш, як вона робить уроки з Лізонькою! Вона і в гріш вас не цінує, тільки про сина свого і думає! Ти сам подивися, на-на, глянь!

Вона мене так дістала за весь той час, що Ліза жила з нами, що я не витримала:

– Ви все одно кожен день у нас пасетеся, ось і робили б уроки з онукою! Це Вам зайнятися нічим, приходите щодня, нишпорити по квартирі. Я скільки разів просила Вас не приходити так часто? І попереджати заздалегідь? Все, з мене досить! Толя, я так більше не можу! Потрібно щось вирішувати з парафіями твоєї мами.

Читайте також:НІ, Я НЕ ПРОТИ ДОПОМОГТИ БЛИЗЬКІЙ ЛЮДИНІ У ВАЖКІЙ СИТУАЦІЇ. АЛЕ АНЯ ПОЧАЛА ПЕРЕХОДИТИ ВСІ МЕЖІ – ВОНА ПОСТІЙНО ЧІПЛЯЛАСЯ ДО МОГО ЧОЛОВІКА. ЧОЛОВІК, І БЕЗ ТОГО РОЗДРАТОВАНИЙ ВІДСУТНІСТЮ ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ І БЕЗСОННИМИ НОЧАМИ ВІД ПЛАЧУ МОГО ПЛЕМІННИКА, ГРУБІЯНИВ АНІ У ВІДПОВІДЬ. СВAРКИ І ЛAЙКА МІЦНО ВЛАШТУВАЛИСЯ В НАШОМУ ДОМІ

Всі мої слова колишня свекруха вивернула в свою сторону. З її слів виходило, що тільки вона одна і заважає мені перетворити пасербицю в Попелюшку. Що тільки її присутність заважає мені морити дівчинку голодом і змушувати обслуговувати мене і Тимка.

Чоловік повірив в необхідність щоденної присутності своєї матері. Я з цим змиритися не змогла. Вона постійно намагалася посвaрити дітей, вічно вбuвaла клини між мною і чоловіком. З роботи я бігла додому, щоб приготувати вечерю. Адже турботлива Лізинa бабуся, поки чекала внучку зі школи, все дочиста з’їдала. У мене не було більше сил терпіти її закиди і причіпки.

Ми подали на розлучення і, буквально на днях, розлучилися. Толя сказав в РАЦСі, що його мати переїхала до них, допомагати з дівчинкою. А я зрозуміла, що цього вона і добивалася. Що ж, я її вітаю. Свою вiйну зі свекрухою я програла, навіть не почавши. І вона не пошкодувала дітей, не пошкодувала власного сина. Прапор їй в руки. Сподіваюся, вона буде щаслива.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел