Батько Івана був доктором наук, і ніяк не хотів миритися з тим фактом, що син жениться на звичайнісінькій дівчині з села. – Та твоя Зіна навіть поруч не стояла біля матері. Ось Ольга була справжня жінка. Вона і дім в порядку тримала, і про себе не забувала. А твоя, он, сам глянь на її нігті. – Весілля таки молодята відгуляли, але без батька. А потім почались будні, а за ним і дім пристарілих для Андрія Петровича.
***
Іван привів із собою дівчину і вирішив познайомити з батьком. Він познайомив їх, батько спочатку подивився на її не чисті нігті. Він не хотів повірити в те, що вона його невістка.
Батько був доктором наук. Він кілька разів вимовив ім’я дружини, якої вже немає на цьому світі, а син сказав йому, що якщо той не хоче прийняти її, то весілля буде без батька! Він також зазначив, що дівчина залишиться у них.
Зіна посміхнулася і привіталася. Вона тут же відправилася на кухню, витягла з сумки смаколики, які сама і приготувала.
Раптом батько стерп, коли помітив, що варення протекло на скатертину. Андрій Петрович запитав у сина, звідки той знайшов цю селючку.
Той відповів, що дуже любить свою Зіну. Почувши це, батько помахав рукою і пішов до своєї кімнати.
Як тільки Іван втратив матір, він знахабнів, перестав ходити в універ, в результаті його відрахували, хамив постійно батькові. Чоловік хотів, щоб син був як раніше, але з кожним днем він ставав гірше.
Через кілька днів вони розписалися. Батько так і на весілля не прийшов. Він не міг приймати її, після своєї акуратної дружини, ця невіглас нічого не вміла. Навіть говорити толком не могла. Вистачило того, що вона не вчилася ніде, вона не знала, що таке етикет.
Іван знову почав заглядати в чарку і не приходити додому. Одного разу вони сильно посварилися, а батько тішився, що наречена не витримає і піде!
Минув місяць, раптом вона вся в сльозах прийшла до свекра, сказала йому, що чекає дитину, а чоловік виганяє на вулицю. Він відповів, що не втручатиметься!
Їй було дуже прикро, вона нікому нічого поганого не робила. Вона ж теж людина, у якої є душа, почуття!
Минули роки, свекор жив в будинку для літніх людей. Його стан був не з кращих, син скористався нагодою.
Професору було боляче, він всіх виховував, а своє чадо так і не зміг. Сидів він в думках, раптом йому повідомили, що хтось приїхав провідати його.
Андрій Петрович ледве ходив, як раптом помітив рідне обличчя, він впізнав її та одразу ж привітався. Він в глибині сеpця відчував себе винним перед нею. Вона запитала, що з ним відбувається, чому він блідий, а той відповів, що сильно постарів.
Вона розповіла йому, що її колишній не хоче бачитися з малюком, а хлопчисько постійно проситься до вас. Вона каже, що у них нікого немає.
Андрій Петрович хотів побачити онука, тоді Зіна покликала його. Дід обняв онука і заплакав. Потім вони довго гуляли, Зіна розповіла, що мати пішла з життя, вона сама ростила сина.
Старий попросив вибачення у невістки, він цінував тоді тільки інтелект людини, закривши очі на людяність. Зіна запропонувала йому переїхати до неї з онуком. А той охоче погодився!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
