Батько Сергія був професором і жив у великому і красивому будинку, який разом із дружиною, якої вже немає на цьому світі, облагороджував. – Батьку, знайомся, це Людмила, моя дівчина. – Степан Степанович лиш глянув на її недоглянуті руки, і повернувся в іншу сторону, раз у раз повторюючи ім’я дружини, яка була взірцем акуратності. Згодом Люда піша на кухню, щоб накрити стіл своїми ж частуваннями, і ненароком пролила на скатертину варення.
***
Сергій привів із собою дівчину і вирішив познайомити з батьком. Він познайомив їх, батько спочатку подивився на її чорні нігті. Він не хотів повірити в те, що вона його невістка.
Степан Степанович був доктором наук. Він кілька разів вимовив ім’я дружини, яка вже декілька років відійшла у вічність, а син сказав йому, що якщо той не хоче прийняти Люду, то весілля буде без батька! Він також зазначив, що дівчина залишиться у них.
Люда посміхнулася і привіталася. Вона тут же відправилася на кухню, витягла з сумки смаколики, які сама і приготувала.
Раптом батька ніби струмом зачепило, коли він помітив, що варення протекло на скатертину. Степан Степанович запитав у сина, звідки той знайшов цю селючку.
Той відповів, що дуже любить свою Люду. Почувши це, батько помахав рукою і пішов до своєї кімнати.
Як тільки Сергій втратив матір, він знахабнів, перестав ходити в університет, в результаті його відрахували, хамив постійно батькові. Чоловік хотів, щоб син був як раніше, але з кожним днем він ставав гірше.
Через кілька днів вони розписалися. Батько так і на весілля не прийшов. Він не міг приймати її, після своєї акуратної дружини, ця невіглас нічого не вміла. Навіть говорити толком не могла. Вистачило того, що вона не вчилася ніде, вона не знала, що таке етикет.
Сергій знову почав заглядати в чарку і не приходити додому. Одного разу вони сильно полаялися, а батько тішився, що наречена не витримає і піде!
Минув місяць, раптом вона вся в сльозах прийшла до свекра, сказала йому, що чекає дитину, а чоловік виганяє на вулицю. Він відповів, що не втручатиметься!
Їй було дуже прикро, вона нікому нічого поганого не робила. Вона ж теж людина, у якої є душа, почуття!
Минули роки, свекор жив в будинку для літніх людей. Його стан був не з кращих, син скористався нагодою.
Професору було боляче, він всіх виховував, а своє чадо так і не зміг. Сидів він в думках, раптом йому повідомили, що хтось приїхав провідати його.
Він ледве ходив, як раптом помітив рідне обличчя, він впізнав її та одразу ж привітався. Він в глибині сеpця відчував себе винним перед нею. Люда запитала, що з ним відбувається, чому він блідий, а той відповів, що сильно постарів.
Вона розповіла йому, що її колишній не хоче бачитися з малюком, а хлопчисько постійно проситься до вас. Вона каже, що у них нікого немає.
Степан Степанович хотів побачити онука, тоді Люда покликала його. Дід обняв онука і заплакав. Потім вони довго гуляли, Люда розповіла, що мати пішла з життя, вона сама ростила сина.
Степан Степанович попросив вибачення у невістки, він цінував тоді тільки інтелект людини, закривши очі на людяність. Вона запропонувала йому переїхати до неї з онуком. А той охоче погодився!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
