fbpx
життєві історії
Батькова рідна сестра, не була заміжня. Все своє життя вона присвятила роботі. Працювала тітка директором дитячого садка. Там вона і віддавала свою любов. Коли справа дойшла до того, кому ж залишати свою трикімнатну квартиру, Іванна Йосипівна навіть не задумувалася. А пів року тому про її останню волю дізналися сестри

Батькова рідна сестра, не була заміжня. Все своє життя вона присвятила роботі. Працювала тітка директором дитячого садка. Там вона і віддавала свою любов. Коли справа дойшла до того, кому ж залишати свою трикімнатну квартиру, Іванна Йосипівна навіть не задумувалася. А пів року тому про її останню волю дізналися сестри.

Нас в сім’ї троє сестер. Всі давно вийшли заміж, є дітки. Мама з татом все своє життя прожили в селі. Ми старалися, по можливості, приїхати та допомогти їм, адже, як не крути, а все це було заради нас – дітей та онуків.

Так склалося, що батькова рідна сестра Іванна Йосипівна, не була заміжня. Все своє життя вона присвятила роботі. Працювала тітка директором дитячого садка. Там вона і віддавала свою любов діткам.

Коли справа дойшла до того, кому ж залишати свою трикімнатну квартиру, вона навіть не задумувалася. Я з чоловіком та дітьми жила на іншому кінці міста, але завжди знаходила час і навідувалась до тітки. То їсти приготувала, то прибралась в квартирі. Коли та нездужала, я навіть ночувала у неї, щоб та була під постійним наглядом. В аптеку ходила, в магазини. Одним словом, турбувалась, як і потрібно за рідну людину. Іванна Йосипівна навіть мене донечкою називала, на що мої сестри дивно реагували.

– Як ти таке дозволяєш? У тебе ж є мама. А що буде, як вона колись це почує?

Я дивувалася, адже не бачила в цьому нічого поганого, а навпаки, мене радувало те, що я приношу людині таку радість. Вона й справді мені на деякий час замінила маму, адже та жила за пару кілометрів від мене, а тітка поруч. Тим більше, тітка завжди була сучасною жінкою, вона багато мене навчила, за що я їй дуже вдячна.

Пів року тому нашої тітки не стало, і тут мої сестри дізналися, що квартиру вона записала на мене.

Вони не хочуть це визнавати, і вимагають поділити все “по чесному” – на трьох. А молодша сестра взагалі сказала спершу, що повинна мати частку більше всіх, адже у неї четверо дітей, а у нас з Ольгою по двоє…

Сестри наполягають, щоб я продала квартиру і поділила суму порівну, тоді кожна з нас зможе розширити свої квадратні метри.

Але у мене інші плани: хочу зробити в цій квартирі невеличкий ремонт і здавати її в оренду. Для мене це буде додатковий дохід, який можна порівняти з моєю основною зарплатою. А коли діти підростуть, то вже будуть мати свій куточок.

Сестри тиснуть на те, що ми всі найближчі родичі і повинні допомагати один одному. Але ж за тіткою доглядала лише я. Де були вони в той час, коли їй була потрібна допомога? Так, їм тоді було складно, але і я в той час жила не в “шоколаді”.

Чому тепер вони хочуть покращити свій матеріальний став за мій рахунок?

Лаємося з цього приводу вже не один місяць. Вислуховую, яка я безсовісна. Але рішення свого не змінюю. А ви б як вчинили на моєму місці?

Фото ілюстративне – weselezklasa

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook