Матеріал відредагований журналістами сайту ibilingua.com
Я довго перебирала чоловіками. Мені, як і кожній дівчині, хотілося кохання раз і на все життя. Та все пішло не так, як би мені хотілося. Я вийшла заміж – та не вдало. Після розлучення залишилась з донькою.
Чоловік пішов, не чекаючи навть народження дочки. Я страждала і плакала цілий рік, і ось зовсім випадково зі мною познайомився чоловік- моя мрія!
Я допомагала продавати автомобіль татові, а він скуповував старі авто. Ось і познайомились. Стали зустрічатися щодня, по годині, так як донечка була ще зовсім крихітною. Наша любов була просто, як в кіно. Доглядав він, не було слів. Зустрічалися ми близько року, справа йшла до весілля і у майбутнього чоловіка, знаходять невилiковне захвoрювання.
Я не залишила його одного в біді, була з ним. Ми все пройшли разом. І одружилися! Настало довгоочікуване одужання! І лікар дозволив планувати дитинку, хоча надії і не було, говорив, буде диво, якщо у вас вийде. Вийшло. Народили синочка, радості не було меж, але синочок народився з поpоком сеpця (з ним живуть. Це не так небезпечно запевняли лікарі, але через рік синові поставили такий же діагноз, як і чоловікові, прооперували, пройшли 12 сеансів хімією.
Через 2 місяці після всього цього чоловік звинувачує мене в зраді і подає на розлучення. Сказати що я була в шоці, нічого не сказати. Я доглядала за синочком і за коханим чоловіком, обидва в один час проходили лікування. Це неможливо описати… Ну яка може бути зрада. Чому саме так, я ніяк не могла зрозуміти.
Після всього він приїхав до моїх батьків, і пояснив, чому саме розлучається зі мною.
Батьки мало з розуму не зійшли, вони ж нам подарували дім і обставили, а чоловік прийшов з одним холодильником. Після розлучення навіть і холодильник забрав. Стільки було вилито на мене бруду і звинувачень, що я зруйнувала сім’ю, що мала коханців.
Я благала чоловіка одуматися, які коханці! Я з двома дітьми, з його мамою в одному будинку, нікуди не виходжу, як це можливо. Він був непохитний, зраджуєш і все.
Розлучилися. Тепер і аліменти платить копійки, як тільки починаю вимагати грошей, каже, віддавай сина, а синові і двох років немає, каже, у нього є жінка, яка готова таку дитину прийняти. От скажіть, чи нормальний мій колишній чоловік? Думаю, це він гуляв, поки ми з сином на лікуванні були, як ви думаєте? І чи потрібно пробачити йому?
