Батьки мені говорили: він тобі у батьки годиться, це не обдуманий крок! Друзі теж не схвалювали мій вибір, але я вирішила і не хотіла нікого слухати. Подруга, яка раніше мене засуджувала, тепер заздрить.
З колишнім чоловіком ми разом вчилися, зустрічалися майже три роки і після закінчення університету вирішили одружитися.
Але спільне життя не заладилося, і ми через рік розлучилися. Благо, дітей не встигли завести, і тому розлучалися безболісно.
Колишній незабаром одружився, а я цілих п’ять років була сама. Потім зустріла чоловвіка, на чотирнадцять років старшого, і зрозуміла, що закохалася! Через рік вирішили одружитися, але мої батьки були проти нашого союзу, за їхніми словами, я роблю необдуманий крок.
Мама й тато говорили, що Вадим мені в батьки годиться, друзі теж не схвалювали мій вибір, але я вирішила і не хотіла нікого слухати, про що досі не шкодую. Було неприємно, але я намагалася не звертати уваги на перешіптування колег по роботі.
Для мене неважливо, що Вадим старший, він турботливий, уважний і цінує мене.
Я не боюся, що він буде мені зраджувати, він мудрий і у нас ніколи не виникає сварок через дрібниці, як з першим чоловіком.
Може, якраз і через різницю у віці, він ставиться до мене поблажливо, як до дочки.
Після народження сина він став ще більше любити мене, допомагає у всьому. У нього свій маленький бізнес, він повністю мене забезпечив, і я могла б не працювати, але я не можу сидіти, склавши руки, та й робота моя мені подобається. Ось і зараз, після декрету, я вийшла на роботу.
Батьки, бачачи, що я щаслива, змінили своє ставлення до мого чоловіка і часто приїжджають до нас, особливо після народження онука.
Подруга, яка раніше мене засуджувала, тепер заздрить. Скаржиться, що чоловік вдома не допомагає, любить посидіти з друзями в вихідний, а не з нею або дітьми. Адже він працює і йому потрібен відпочинок, а їй, виходить, не потрібен.
Я думаю, що якби залишилася жити з першим чоловіком, у мене було б така само. Тому я дуже вдячна долі за все. а найбільше за мого Вадима!
Автор: Христина
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
Недавні записи
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?
- Свого часу я забрала свого чоловіка з його першої родини – ну такий він був хороший, так з ним було солодко й добре! А потім виявилося, що Віталик абсолютно не годен заробляти і мені довелося їхати працювати в Італію. Я планувала побути за кордоном кілька років, але після недавнього дзвінка подруги, я помчала додому, покинувши все! І бачу цю ціпу у себе на кухні