Батьки Мирона, як на мене, просто хочуть використати у свої цілях моїх батьків. Я все розумію, вони свати, і повинні самі між собою договоритися. Та я не можу мовчати в такій ситуації. Просто вони не рівня. Свекри не дуже багаті люди, на відміну від моїх батьків.
У мене батьки люди не бідні: у них є не лише квартира, а й дача та двокімнатна квартира, в якій зараз живемо ми з Мироном. Зараз мої батько і мати вирішили подарувати нам із чоловіком ще й трикімнатну квартиру, а також планують, що допоможуть нам фінансово зробити у ній ремонт.
У мого чоловіка батьки матеріально забезпечені слабо, вони живуть у крихітному містечку, поряд з обласним центром. У них є дача і квартира, але так як ці будівлі досить старі, то їхня загальна вартість набагато нижча від загальної вартості майна моїх батьків. Крім цього, вони прив’язані до свого міста, тому що там живуть їхні старі батьки, які потребують догляду.
У майбутньому вони планують продати все своє майно і перебратися жити ближче до сина. Батьки Мирона подарували нам на весілля однокімнатну квартиру, яку ми зараз здаємо в оренду.
Між мною та батьками Мирона склалися відносно рівні стосунки. Зрозуміло, що ми з чоловіком дуже вдячні моїм батькам за їхню допомогу. Ми намагаємося бодай іноді допомагати батькам Мирона. Однак і родичі коханого допомагають нам чим можуть і роблять зрідка невеликі презенти. Наші з Мироном батьки зустрічаються у свята, в такі дні ми влаштовуємо сімейні застілля.
Днями мій Мирон сказав, що надумав поговорити з моїм батьком про те, щоб його батьки перебралися в його двокімнатну, коли надумають переїжджати в наше місто. Вони продали б все своє майно і віддали б виручені гроші моєму батькові як оплату за житло. Він вважає, що це найкращий вихід із ситуації.
Однак мені його план інтуїтивно не подобається, я навіть не можу сама сказати, чим саме. Мені б не хотілося, щоб Мирон взагалі піднімав цю розмову. Ця квартира юридично належить моїм батькам, і вони можуть робити з нею все, що їм заманеться. Ніхто не знає, коли батьки чоловіка будуть готові до переїзду, а моїм батькам гроші можуть знадобитися вже за рік.
Я вважаю, що мої батьки не зобов’язані тримати житло для сватів, адже мені й так незручно через те, що вони так багато для нас роблять. Мені це все пахне споживчим ставленням. Мій чоловік виховувався на принципах того, що якщо щось у сім’ї є, то воно спільне з цього можна зробити висновки, що якщо у них з’явилася, рідня багатша в особі моїх батьків, то вона зобов’язана їм допомагати. Проте я вважаю такий підхід зовсім неправильним.
А як вважаєте ви? Хто з нас у цій ситуації правий – я чи мій чоловік?
Фото ілюстративне
