Батьки нам на весілля вгодили – подарували розкішний заміський будинок, про який ми з Олегом мріяли. І тут в коханого почалися істерики. Не без участі моєї мами, щоправда. І ось тепер я розлучаюся, хоча чекаю дитину
Подарований нам на весілля моїми батьками будинок став причиною мого розлучення. Не саме він насправді. Але передумовою була ця покупка. Якщо чесно, я вже трохи оговтуюся: ще півроку тому мені було дуже погано. Але не сказати, що я знову стала тією веселою та життєрадісною дівчиною, якою була до заміжжя.
Сподіваюся, невдовзі все знову стане на свої місця, а я не забуду свого гіркого досвіду. І у мене вже зовсім скоро буде дитинка.
Так сталося, що у своїх батьків я єдина дочка. Тому вся їхня любов і допомога завжди були спрямовані лише на мене одну. Зовні я пішла в тата: він у нас видний чоловік, крупний. Я теж до 17 років закинула всі дієти і вирішила для себе, що мій принц покохає мене такою, якою я є.
Батько має свій бізнес і він, хочу вам сказати, досить успішний. Тому я з дитинства не знала потреби взагалі ні в чому. Своїм батькам я за це дуже вдячна.
Мама – худенька, працьовита жінка. Сама родом із села. Тому її погляди на життя завжди були для нас із батьком, так би мовити, своєрідними. Працювати треба руками обов’язково, магазинні продукти – зло. Корисніше, ніж купувати щось на ринку, немає нічого.
Ось таке все. Мені в дитинстві дуже не подобалися її поради, і, напевно, тому я виросла зовсім не стрункою та й не працьовитою, так буває.
Так от, коли у мене з’явився наречений, я довгий час не показувала йому, що мої батьки мають гроші. Але Олег продовжував свої спроби завоювати мене, цим, мабуть, і підкорив. Потім, коли я остаточно зрозуміла, що Олег – моє кохання, вирішила розкрити йому всі карти.
Батьку мій обранець теж сподобався, а мама так взагалі була у захваті. У її розумінні я давно вже засиділася в дівках. І ось просто на весільній церемонії батьки оголосили нам із чоловіком, що їхній подарунок молодим – двоповерховий будинок за містом, але досить близько до межі міста. У Олега вже був автомобіль, тож з розташуванням, як на мене, все було добре.
У нашому будинку було все, щоби просто приїхати і почати жити. Навіть Інтернет сплачено на рік уперед. І супутникове ТВ. Тому ми з чоловіком спочатку жили і клопотів не знали. Я, щиро зізнаюся, сиділа вдома і просто жила своїм життям. У мене були гроші на те, щоб замовити клінінг, а готувала я під настрій.
Біля нас працює купа кафе та шашличних, та й для постійних клієнтів у них знижки. Роль дружини-пилососа мене не влаштовувала.
Олег їздив на роботу, ріелтор повинен спілкуватися з клієнтами особисто. І мене це цілком влаштовувало. Зарплата, звісно, не фонтан. Але я сподівалася, що тато згодом знайде йому містечко у себе. Тому особливо й не переймалася. Навіщо?
Але наше свято життя зіпсувала мати. Точніше, її прагнення привчити нас, невміх, до «справжнього» життя. Ну така вона людина, і я її ні в чому не звинувачую.
Вона просто почала приїжджати до нас час від часу і колупатися в землі, як завжди і хотіла. Приїде, посадить овочі, з нами посидить, поспілкується. Я маму дуже люблю, тому її приїзди завжди були для мене гарною новиною.
А ось Олег досить швидко почав від них втомлюватися. Давалася взнаки напружена робота і, напевно, незвичні обставини. Він би хотів, щоб після приїзду додому на нього чекала я, а все інше – на другий план.
А тут мама зі своїми огородними проблемами:
«Давай, зятю, допомагай. Візьми до рук граблі».
Так, це був конфлікт між двома світами. Олег, хоч і городянин, не міг забезпечити нам розкішне життя. А мама, звичайна жінка з села, витрачала на таксі більше, ніж міг би принести найбагатший урожай огірків, які вона посіяла.
Я зважаючи на те, наскільки різні самі по собі мої батьки, якось до цього звикла. А чоловік здригався від однієї тільки думки про копання картоплі, посадку помідорів, огірків та всього іншого.
Але давайте чесно? Умови йому подобалися, мама ніколи не вимагала від нього кар’єрного зростання або не докоряла за інші промахи. Просто для неї робота на свіжому повітрі – це відпочинок. І я навіть більше вам скажу, коли чоловік почав відмовлятися від роботи руками, вона і це прийняла.
Але приїжджати не припинила. У нас почалися суперечки з чоловіком, навіть сцени з його боку: «Я не можу відпочити у власному домі! Коли це закінчиться?! Засію цю сільську грядку травою, у футбол гратимемо!»
І одного разу з ним я погодилася. Сказала: засій. Але тільки так, щоб газон був рівним, доглядай його, житимемо, як в одному з тих Голлівудських будинків, я не проти. Але роби це власним коштом і газонокосарку теж купуй ти. Вчини як чоловік. Я тебе підтримаю.
І ось цього мій Олег не витримав. Він почав скаржитися на те, що це я нічого не роблю, сиджу на шиї у батьків, а в нього немає зайвих грошей займатися подібними нісенітницями. Ми не розмовляли кілька днів. А потім, коли мама знову приїхала, він просто сів у машину і поїхав, зник.
Не допоміг і психолог. Чоловік подав на розлучення, забрав кілька своїх речей: ділити нам точно нічого. І все історія на цьому закінчилася. Ми не прожили разом навіть року. А я тоді так і не зрозуміла, чому була причина. Корила себе, навіть мамі висувала претензії. Та ще й виявилося вже після розлучення, що я при надії.
Тепер я поступово приходжу до тями і розумію, що мій принц виявився звичайною істеричкою. Напевно навіть краще, що я про це дізналася так швидко. Навіть не знаю, що зараз із ним, якось не дуже цікаво. З дитиною мені допоможуть батьки, буде в мене і няня.
Зате я дещо винесла для себе і тепер почала краще розуміти, який саме чоловік мені потрібний. Знаєте, перший раз – це просто тренування. Наступний мій шлюб буде вдалим, це я знаю точно. А так у мене все добре, якщо вам цікаво. Найкраще навчаються на своїх помилках, це вже я запам’ятала надовго.
Самопочуття у мене хороше і я на початку нового року стану мамою. Всім добра!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
