У мене є брат, який молодший за мене всього на 3 роки. Він дуже розпещений. Чого тільки він нам не робив. Починаючи зі шкільних років і до училища. Коли навчався, кожен раз були проблеми з ним. Мама постійно бігала в училище, щоб його не відрахували. А він пропускав пари місяцями, виходив з дому ніби на навчання, а насправді гуляв з друзями.
Батьки сильно його не лаяли. А якщо і намагалися, то він просто йшов з дому. І все. В результаті мама благала його повернутися назад і обіцяла, що більше так робити не будуть. Брат присвоював гроші з рахунку дідуся. Теж не лаяли його, так як батьки вже бояться, що він піде з дому.
Я йому роблю зауваження як старша сестра, він може у відповідь просто штовхнути мене. Він сильніший за мене. Я нічого не можу вдіяти. Батьки не будуть його за це карати. Вони його самі бояться. А зараз він працює. Бувають дома суперечки. Як завжди мама шукає в мені погане. Хоча, я на нього абсолютно не схожа. Я завжди сама собою. Заробляю, готую, прибираю, ну як завжди.
То щось не прибрано, то ще щось. То я виявляється дуже жадібна, хоча, я кожен місяць з зарплати віддаю частину грошей мамі, і купую продукти. То я дуже лінива, кричить на мене мама, хоча я після роботи або у вихідний день роблю генеральне прибирання по дому.
Тепер до мого котика пристала. І каже мені, щоб я його на вулиці тримала. Шукає завжди приводи, щоб нагрубити мені. Хоча, я я ніколи не була проти сім’ї, я ніколи не йшла з дому, я ніколи не брала чужі гроші. Я ніколи не прогулювала пари і не змушувала за себе вирішувати проблеми. А ось синочка, яким би він не був, вона любить. Тепер і він насміхається з мене, яка ж я погана (не знаю куди бігти). І вже після такого ставлення не охота намагатися щось робити.
Хочеться звичайного сімейного затишку…
Передрук без посилання на ibilingua заборонений!
Фото ілюстративне – goodfon
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook