Батьки залишили нам з сестрою Раїсою квартиру. І ось Рая надумала вижити мене з нашої спільної квартири, влаштувала у своїй кімнаті ви б знали що! Цілими днями чужі люди шастають, вже не знаю, куди подітися з дитиною.

Сестра намагається всіма силами вижити мене з нашої з нею спільної квартири, яку нам залишили батьки.

Раїса вимагає або викупити її частку, або виставити її на продаж. Зараз в своїй кімнаті вона влаштувала манікюрний кабінет і туди натовпами ходять якісь ліві люди. Неможливо виховувати дитину в прохідному дворі! плюс – запахи хімічні по всій оселі.

Батьки наші, можливо, і хотіли зробити, щоб нам з сестрою було краще, але не врахували, що раїса думає лише про себе і власну вигоду. У нас з нею в рівних частках оформлена батьківська квартира, самі вони переїхали жити в село, відремонтувавши будиночок татової мами. А я вже рік перебуваю в постійній війні з сестрою.

Ми з Раїсою не дружили ніколи, так вже склалося. У дитинстві Рая постійно намагалася підставити мене перед батьками, навіть коли була винна сама. Батьки зазвичай не надто розбиралися, хто там що зробив, хто на перший погляд винен – той і отримає. А на перший погляд майже завжди була винна я…

У школі сестра завжди доносила на мене вчителям, розпускала плітки серед однокласників, перетворюючи моє життя в суцільне випробування. У мене і так були проблеми зі спілкуванням, на відміну від сестри, а вона ще поглиблювала ситуацію. На всі мої скарги батькам я чула одну відповідь – розбирайтеся самі.

А як мені з нею розбиратися, прочуханки давати їй або як? Слів вона не розуміє, плести інтриги, як це робила вона, я не вмію і не хочу. Я просто переконала себе, що шкільні роки треба просто якось пережити, а потім я поїду вчитися в інше місто і там зможу почати все з нуля.

І справді, після школи я дійсно змогла виїхати і вступити навчатися в технікум в сусідньому місті. Додому я намагалася їздити якомога рідше, щоб не перетинатися з Раєю і не ворушити болючі спогади. Тато працював водієм-далекобійником, тому іноді, коли дозволяли рейси, заїжджав мене провідати, з мамою я спілкувалася в основному по телефону.

Напевно, моє життя склалося б зовсім інакше, якби я не зробила дурість і не повірила одному хлопцеві. У мене вперше за моє життя з’явилися стосунки. Я симпатична, але чомусь дуже складно сходжуся з людьми, а завдяки підступам сестри зі мною в школі намагалися не спілкуватися.

Тут же на мене звернув увагу досить популярний хлопець, Дмитро, ми почали зустрічатися, я не відчувала землі під ногами від щастя. Наші стосунки з Дімою тривали півроку, потім він мене покинув. Це був дуже болючий досвід, а ще гірше стало, коли місяці через три я дізналася, що чекаю дитинку.

Саме через три місяці мене нарешті занесло до лікаря. Я чекала просто чергового рецепта й розмови, що треба обстежитися і серйозно зайнятися своїм здоров’ям, але мені оголосили, що я при надії. Термін вже був такий, що шлях лишався єдиний – народжувати.

Після цієї події закрутилися з неймовірною швидкістю. З технікуму довелося піти, я повернулася додому, батьки, дякувати їм, підтримали, допомагали, а ось сестра відірвалася по повній з цієї ситуації. Напевно, вона мене все-таки довела б, але тут у неї самої закрутився роман і вона з’їхала до свого хлопця.

Я народила Ігорька, майже відразу вийшла на роботу, тому що це було набагато легше, ніж сидіти з дитиною. З онуком сиділа мама, вона взяла декрет на роботі. Було важко, звичайно, але синочок підріс і стало трохи легше. Я хоча б висипалася ночами перед роботою.

Коли в три роки нам дали садок, вийшов на пенсію і тато. Вони вже давно приводили в порядок бабусин будинок, але я думала, що просто збираються зробити там дачу. Але виявилося, що це не так. Батьки оголосили, що квартиру переоформлюють на нас з сестрою в рівних частках, а самі переїжджають в село.

Перший час я жила в квартирі сама з Ігорьком. Сестра була з головою у своєму коханні, її стосунки з Віктором стрімко розвивалися в сторону весілля, в квартирі Рая не з’являлася. Я ж намагалася працювати, щоб забезпечувати себе і сина. Виходило не дуже добре, доводилося на всьому заощаджувати. Чомусь роботодавці не прагнули брати на роботу дівчину з маленькою дитиною. А там, де брали, платили копійки.

Але я притерпілася до ритму. Синочок, підростаючи, менше вже хворів, влітку його забирали батьки, і це дозволяло мені знаходити підробіток. Словом, все у мене налагоджувалося, коли на порозі квартири з’явилася Раїса.

Вона заявила, що вони з чоловіком хочуть купити квартиру в іпотеку, їм потрібні гроші на перший внесок, тому цю квартиру треба виставити на продаж. Я була категорично проти. Мені іпотеку не потягнути, а на виручені гроші я не зможу купити собі навіть однушку. Накопичень ж у мене немає.

Ми посварилися, тому що сестра не розраховувала на відсіч. Вона заявила, що або ми виставляємо квартиру на продаж, або вона зробить моє життя нестерпним. Продавати свою частку вона не збиралася, тому що це вийде невигідно. Але я наполягала на своєму – ніякого продажу не буде. Якби я була сама, навіть не полізла б в цю сварку, але я повинна думати про дитину.

Раїса попередила, що я ще пошкодую і пішла. Тижнів зо три про неї нічого не було чутно, а потім вона прийшла з вантажниками. Зі своєї кімнати вона винесла зайві меблі і притягла стіл для манікюру, всякі баночки-скляночки і крісло для педикюру. На моє німе запитання вона заявила, що буде тут приймати клієнток.

Я обурилася, що це свинство, так справи не робляться, але Рая тільки фиркнула і заявила, що зі своєю частиною квартири може робити все, що завгодно, а буду обурюватися, вона здасть кімнату робітникам з найближчого будівництва.

З того моменту до нас юрбами ходять її клієнтки. Це просто нестерпно. В квартирі постійно брудно, натоптано, тому що вони не роззуваються, а бахіли, які сестра видає, рвуться через три кроки, вдома завжди гамірно і смердить лаками, всією цією хімією. Клієнтки можуть приходити і о сьомій ранку у вихідні, і сидіти годин до дев’яти-десяти вечора.

Пробувала я викликати поліцію разок, але сестра заявила, що просто робить манікюр подрузі, показала документи на квартиру і все. Скаржилася батькам, але вони сказали, щоб ми розбиралися самі, вони зробили для нас все, що могли.

Я не знаю що робити. Повний тупик. Миром з сестрою не домовитися, продавати квартиру – залишитися на вулиці, тому що іпотеку потягти я не зможу, на житло не вистачить, грошей, аби віддати сестрі її частку, у мене немає, але ж і так жити не можна. Ходила до юриста, але він тільки розвів руками, закон тут безсилий.

Куди бігти, що робити? Можливо, добрі люди мені тут щось слушне порадять.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!