Більше двадцяти років моя мама не спілкувалася з рідною сестрою. Я мріяв їх помирити, тому намагався зрозуміти причину такого їх ставлення. Проте і мама і тато заборонили мені навіть думати про це. Та я не здався і розшукав тітку у соцмережі. Я приїхав в її містечко і ми зустрілися. Її очі були наповнені сльозами. Тато таки був правий. Я не повинен був розкривати цю таємницю
Іноді навіть час не лікує сімейні стосунки. Я гадав, що мені вдасться помирити маму з сестрою. Коли я дізнався, що стало причиною їх розлуки, то сильно здивувався.
Я знав, що в мене є тітка Катерина, якій п’ятдесят років, але мої батьки з нею не спілкувалися. Я бачив її лише на прощальних церемоніях чи весіллях. Я ніколи не спілкувався з нею, тому що мама забороняла мені це робити.
Коли я став трохи старшим, я почав більше думати про стосунки та про те, що мені говорять батьки. І одна з речей, яка таки спала мені на думку, це стосунки моєї матері з її сестрою. Але коли я запитував про неї, мама сердилася. Вона розповіла мені, що колись тітка Катерина зробила те, чого вона їй ніколи не пробачить.
Я розумію, що щось подібне може бути. Але минуло, мабуть, більше двадцяти років. Невже цього замало, щоб вона змогла її пробачити?
Я також пішов з цим питанням до тата, який лише сором’язливо відповідав на мої запитання. “Слухай, на твоєму місці я б не переймався цим питанням”, – сказав тато. Але це тільки підігріло мою цікавість.
І ось я почав шукати. Я перебирав соцмережі рідних і шукав тітку Катерину, якій мало б бути за п’ятдесят. Я нарешті знайшов одну “зачіпку”. Вона була трохи схожа на маму, але в неї було дуже сумне обличчя. Наче її щось обтяжувало.
У той момент я зрозумів, що за будь-яку ціну повинен дізнатися правду. Якщо щось погане сталося в моїй сімейній історії, я маю право знати. Але як це зробити? Я не хотів просто писати їй, це було б не красиво.
З того, що я дізнався з її профілю, вона живе в сусідньому місті і працює в невеликій компанії. Я думав, що просто під’їду туди й спробую зустрітися з нею.
Я думав, прямий контакт був би найкращим. Тож я скористався днем, коли у нас був вихідний, і вирушив у подорож, яка, як я згодом дізнався, змінила все моє життя…
Я дуже нервував, коли чекав тітку перед роботою. Я крокував, і в мене тремтіли руки. Потім вона з’явилася. Але я її не побачив, вона підійшла до мене сама. Раптом вона стала переді мною, і була дуже схожа на цю тітку з фотографії. В її очах були сльози.
– Ти схожий на свого тата, – сумно сказала вона. Я кивнув.
Я не міг задати питання, з яким приїхав до тітки. Тітка Катерина насилу сіла на лавку, а я підсів поруч. Деякий час ми мовчки дивилися одне на одного, потім вона зітхнула і почала розповідати.
Коли мама зустрічалася з татом, тітка Катерина також закохалася в нього. Вона навіть чекала від мого тата дитинку. Але на той момент моя мама теж була при надії – мною.
Тато був спантеличений, і обидві жінки теж. Якби Людмила таки виносила дитя…, він, скоріш за все, одружився б на ній.
Та в кінцевому результаті тато одружився з мамою. Кожне речення я пропускав через себе. Після розповіді тітка Катерина пішла. Я ж сидів на тій лавочці до вечора… Я не знаю, як я з цим повинен впоратися. Тато був правий, я, мабуть, не повинен був знати цю таємницю…
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
