Поправте мене, якщо я щось не так розумію, але у мене половина стрічки пише про те, що ось вони евакуювалися до різних країн, і відразу почали вчити місцеві мови. Причому, здебільшого не за власним рішенням, а тому що у цих країнах такі правила: приїхав до нас жити – вчи нашу мову. Скільки б років тобі не було.
Більшість цих людей прийхали з надією пересидіти кілька місяців і повернутися. Але все одно сидять вчать мову, ходять на курси, які їм організувала держава.
А у нас люди живуть по 20-30 років та мають громадянство, не знаючи української, і будь-які спроби їм натякнути про обов’язковість вивчення або екзамен викликають крики про порушення прав.
Типу “хіба можна живу людину заставляти якусь мову вчити? Це не гуманно”.
Сподіваюся, після перемоги ми нарешті покінчимо з цим підходом.
Автор – Тетяна Гонченко, журналіст (https://www.facebook.com/atanoissapa)
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел, Ibilingua.com.
