fbpx
життєві історії
Богдан був з дуже хорошої сім’ї. Тато – професор і завкафедри в університеті, мама – лікар і завполіклінікою, дідусь – музикант, бабуся співачка, а з іншого боку бабуся і дідусь були професійними спортсменами. Словом,  інтелігентна сім’я. Але мав Богдан один недолік, як говорила його бабуся, – він з пелюшок дружив з Віркою. Віра – дівчинка з поганої родини. А тут – така невістка. Ні-ні, не пара вони з Богданом! Невелика чистенька квартирка Віри, що дісталася їй від батьків, змусила їх зітхати

Богдан був з дуже хорошої сім’ї. Тато – професор і завкафедри в університеті, мама – лікар і завполіклінікою, дідусь – музикант, бабуся співачка, а з іншого боку бабуся і дідусь були професійними спортсменами.

Словом, інтелігентна сім’я єдиного онука і сина обожнювала і присвячувала його вихованню весь свій час.

Богдан ходив в художню школу, займався музикою, спортом, захоплювався всерйоз комп’ютерами і робототехнікою, був переможцем різноманітних олімпіад.

Радував дорослих як в школі, так і вдома, його ставили в приклад. Але мав Богдан один недолік, як говорила його бабуся, – він з пелюшок дружив з Віркою. Віра – дівчинка з поганої родини.

Батько Богдана називав її батьків маргіналами. Батько Вірин працював на заводі, вихідні проводив у компанії пляшки і товаришів в гаражі, мати – двірничка, тітка з верескливим голосом.

Віра росла як бур’ян. І Богдан був її єдиним другом, з яким вони облазили всі злачні місця в районі.

Якось Віра підбила його лазити по деревах. і Богдан впав, і рука опинилася в гіпсі. Віра вчила Богдана плавати в кар’єрі, а він мало не пішов на дно і поранив ногу.

Тобто Віра була ходячим нещастям все Богданове дитинство, але він її любив і захищав від всіх – особливо від своєї сім’ї. Богдан допомагав їй з уроками, займався математикою, вчив правильно говорити, привчив читати…

А у 15 років в житті Віри трапилося нещастя – її матері не стало, а через місяць – і батька. Віра осиротіла.

Віру відправили в дитячий будинок і зв’язок між нею і Богданом урвався на роки.

Богдан дізнався через класну керівницю, де тепер живе Віра, і писав їй листи, але відповіді не отримував. І з часом він припинив спроби зв’язатися з нею, а його батьки зітхнули з полегшенням, що дівчинка зникла з життя їхнього сина.

Зустрілися старі друзі абсолютно випадково – на вступних іспитах до медичного університету. Віра перетворилася на гарну молоду дівчиною, а Богдан – на не менш привабливого парубка.

З радістю вони знову почали спілкуватися, обоє вступили, вчилися, дружили. Богдан дізнався, що і Віра писала йому, але не отримувала відповіді, а його кілька листів вона зберігає досі…

Вдома Богдан з’ясував, що турботливі дорослі просто не віддавали йому листи від Віри, вважаючи, що йому не варто спілкуватися з дівчиною з дитбудинку. Богдан не з’ясовув стосунки з домашніми, розуміючи, що це ні до чого не приведе.

Дитяча дружба переросла в кохання. Богдан і Віра не могли і дня одне без одного, та й пара була дуже красива.

Богдан повідомив домашнім, що після закінчення вишу він хоче одружитися на Вірі, що вона його єдина любов.

Мати з батьком прийшли в розпач, бабусям викликали швидку, а дідусі суворо хитали головами і нарікали на нерозумність онука.

«Вона тобі не пара!» – сказала Богдану мати. Виявляється, йому вже підібрали наречену з їх кола, розумну, скромну, а не цю дочку не зрозуміло й кого, яка незрозуміло як примудрилася вступити в університет, та й все одно – який з неї лікар?

Богдан марно намагався запевнити, що Віра хороша і взагалі вона староста групи, найкраща на курсі, її люблять всі викладачі – батьки сказали забути про неї раз і назавжди. Богдан не послухав, і пішов жити до своєї Віри.

Через кілька місяців Віра зрозуміла, що при надії. Саме в цей день до неї прийшла мати Богдана. Принесла грошей і зажадала залишити її сина в спокої, адже Віра йому не пара і ніколи в їхній родині щастя не буде.

Віра посміялася і виштовхала потенційну свекруху зі своєї квартири, жбурнувши гроші їй в обличчя.

Богдану вона нічого не розповіла, лише повідомила, що чекає дитину. Новині майбутній батько дуже зрадів. Молодим людям треба було ще вчитися два роки, але вони були впевнені, що впораються.

Розписуватися вони не поспішали, Богдан сподівався, що його сім’я все ж таки ухвалить Віру і у них буде справжнє весілля, а Віра не наполягає – її все влаштовувало.

Богдан розповів матері, що вона буде бабусею, і попросив подумати про те, щоб прийняти Віру. Через тиждень його батьки прийшли до них в гості.

Невелика чистенька квартирка Віри, що дісталася їй від батьків, змусила їх зітхати і вкотре тихенько вмовляти Богдана повернутися додому. Але, він посміявся і сказав, що не в метрах щастя.

Віру батьки Богдана терпіли, а коли народився син, то мати Богдана заявила, що на її сина він зовсім не схожий. А через три тижні вона дала Богдану висновок експертизи, де було написано, що дитина не від нього.

Богдан закотив Вірі сцену, зібрав свої речі і пішов. Більше він нічого не хотів чути про неї, а через півроку одружився на обраній батьками дівчини. Вони були бездітною парою.

Віра дуже переживала, і намагалася сказати Богдану. що це якась помилка, і у неї нікого, крім нього, не було в житті, але все було марно. Віра продала квартирку батьків і виїхала в інше місто, перевівшись з уніерситету на нове місце.

…Богдану вже 45 років, він досить посередній лікар, любить випити у вихідні. Його дружина вересклива тітка, гладка і недоглянута. Дітей у них немає. Батьки Богдана вже літні люди, з якими він майже не підтримує стосунків, вважаючи, що вони винні в його невдалому шлюбі.

Через п’ять років він дізнався, що його мати підробила, а точніше купила висновок експертизи і обдурила його.

А місяць тому він випадково зустрів Віру на конференції, куди його відправили від його поліклініки. Красива, у військовій формі, Віра впізнала в полисілому і пузатенькому мужичці свою першу любов.

Усміхнулася, розповіла, що перевелася вчитися на військового лікаря, сина ростила сама, і після навчання помоталася по гарячих точках, була в різних місцях. В одному з відряджень познайомилася з майбутнім чоловіком.

І зараз у неї міцна сім’я, троє дітей, старший син хоче піти по стопах батьків і статті військовим лікарем.

Богдан дивився на усміхнену, щасливу і красиву Віру і думав, що його мати була частково права, тільки це він їй не пара…

А Віра сказала, що не тримає зла ні на нього, ні на його матір, що все склалося так, як треба. Адже вона дійсно стала хорошим лікарем, у неї чудова сім’я. А що було б, якби залишилася вона з Богданом – невідомо.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page