Боженька подарував нам з чоловіком донечку, коли мені було 35 років. В своїй Богдані, ми душі не чули. В садок вона не ходила, оскільки там хтось міг скоса на неї глянути. Дома вона нічим не займалася. Ми “здували з дочки порошинки”. І ось недавно Богдані виповнилося шістнадцять. Не думала, що писатиму таке, але це правда, яку не скрити.
– Я не розумію, де ми припустилися помилки. Дочці 15 років, а вона просто некерована. Сім’я у нас хороша, все життя тремтіли над донькою, все найкраще віддавали… От і подяка, — бідкається 50-річна Юля.
Богданка була довгоочікуваною та улюбленою дитиною. Лікарі Юлі говорили, що вона може і не стати мамою, але чудо таке в її житті було, тож коли жінка зрозуміла, що при надії, літала у хмарах від щастя. Дівчинка, що прийшла у цей світ, стала сенсом життя батьків.
Над Богданкою тремтіли всі. Її одягали, обували, годували з ложечки. Вони лишній раз не змушували дівчинку напружуватися. Вона росла у вседозволеності і зовсім не поважала старших. Її навіть у садок не віддавали, щоб її, не дай Боже, хтось не образив.
Юля сиділа в декреті, доки Богдані не виповнилося 10 років. Вона водила доньку до школи, на секції, робила за неї вироби і щодня цікавилася, як справи у дочки, телефонуючи до вчительки.
Богдана була гарною дитиною у дитинстві. Розумниця, відмінниця, а красуня яка! Вона отримувала кращі нагороди та грамоти, чому сприяв мамин ентузіазм та ініціативність. Бабуся теж брала активну участь у житті онуки і в’язала для неї найкреативніші вбрання.
Коли Богдана пішла до 5 класу, Юля “кинула” дитину і вийшла на роботу. До обіду тільки, але все одно. Проте сімейний бюджет поповнився, та й якось почала вона відволікатися від побуту.
Тоді Богданка і покотилася вниз. Спочатку трохи, а потім із накатом. І ось їй 15 років, вона повністю некерована. Ніхто з нею впоратися не може. Люблячі батьки тряслися, ротик витирали, а тепер дочка доводить їх до такого стану, що мати рідна…
Батьків не поважає, в школу ходити не хоче. Та й по руках Богданка пішла. Стала з хлопцями рано дружити. У доброчесної матері таке не вкладається у голові. У її молодості такого не було…
Юля боялася, що донька принесе дитину в поділі. Але зрозуміла, що Богданка вже “доросла”, і все прекрасно розуміє.
– Що я зробила не так? Де помилилась? Чому саме з нашою дівчинкою таке сталося?, – зітхає Юля.
Вже всіх спеціалістів, яких тільки рекомендували друзі ми відвідали, нічого не допомагає. Усі кажуть, що дитина недолюблена. Донька шукає любов в інших обличчях, адже батьки цього їй не дали. Але хіба це можливо? Богданка купалася в батьківській турботі та ласці. Вони танцювали перед нею та виконували будь-які примхи. Юля звинувачує себе за те, що вийшла на роботу. Тоді і життя покотилося в прірву.
Як любити доньку ще більше? Може, навпаки, треба їй показати, що вона їм байдужа. та посадити на хліб із водою? Що скажете? Як би ви вчинили на місці Юлі?
Фото ілюстративне