У мене є брат Ігор. Коли батьків не стало, мені було 20 років, а братові 18. Проводила брата в армію, він відслужив і прийшов додому.
До цього часу я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, і ми на сімейній раді, разом з братом вирішили, що продамо квартиру батьків, а гроші поділимо навпіл. Вирішили, так і зробили. Брат свою частину вклав в якийсь проект і прогорів, а я купила собі однокімнатну квартиру.
Ми з чоловіком весілля не робили, а пішли, розписалися, пішли в ресторан і відзначили. Жили ми з чоловіком в моїй однокімнатній квартирі і збирали гроші на квартиру побільше, планували дітей, і хотіли забрати матір чоловіка до нас.
Взяли іпотеку і купили більшу квартиру, продали будинок свекрухи і забрали її до нас. А недавно приходить брат і каже, що йому ніде жити, можна він поживе в моїй квартирі.
Ну, звичайно я погодилася, але правда кажуть, не хочеш зла, не роби добра, так вийшло і в мене. Брат жив там довго, мені говорив, що збирає гроші собі на квартиру, збирав, що не збирав, мене це абсолютно не цікавило, він дорослий чоловік і повинен сам вирішувати свої проблеми.
Я просила, щоб він оплачував тільки комуналку, брат погодився.
І тут він надумав одружитися, мені було все одно, я настільки втомилася йому постійно допомагати, що не можу передати вам словами. І тут мені телефонують майбутні родичі і кажуть, що мені треба переписати мою квартиру на брата, типу він же одружується, і я ПОВИННА подарувати свою квартиру нареченим на весілля.
Я сама людина не з боязкого десятка, а тут від такого нахабства втратила дар мови. Я їм сказала, що у мене теж є дитина і ця квартира призначається йому, а не моєму брата з його дружиною. Можете собі уявити, що тут почалося, що я почула на свою адресу, писати не буду.
А тут серйозно захворіла моя свекруха і потрібні були терміново гроші і ми вирішили продати цю квартиру. Ми з чоловіком прийшли до брата і сказали, що виставили цю квартиру на продаж і я даю їм тиждень, щоб вони з’їхали з квартири.
Ось тут і мій братик почав кричати, що я позбавила його житла, що у нього дружина чекає дитину, що їм жити ніде, а я живу і катаюсь, як сир у маслі. Я вже звикла, що він так до мене ставиться, і сказала, щоб вони виміталися з квартири негайно, прямо зараз.
Хотіла по-людськи вчинити, не вийшло, ну й добре. Його дружина почала верещати, кричати, що її не можуть виселити на вулицю, в результаті вони мене так дістали, що я подзвонила в поліцію.
Коли приїхали правоохоронці, і я їм розповіла, в чому справа, вони допомогли зібрати речі і виставили моїх квартирантів на вулицю. Чоловік пішов, купив новий замок, ми вставили і в цей же день ми її продали.
Брат зі своєю дружиною ще бігали, думали, що я пожартувала, а коли в черговий раз вони прийшли і влаштували скандал новим господарям квартири, то ті, недовго думаючи, викликали поліцію і їх забрали до відділку.
Від брата не було звісток року три, а тут дзвонить і проситься у мене пожити пару тижнів, його, бачте, дружина вигнала і йому ніде жити, я відмовила. Тоді він почав брати в облогу мою квартиру – прийду з роботи, а він під дверима сидить, то біля під’їзду мене чатує, але я сказала тверде ні.
Мужику 35 років, а він, як хлопчик на побігеньках, типу принеси, подай, пішов, не заважай, так і він у своїй родині, але це його особиста справа.
Я його в будинок не пустила, грошей не дала, от він і перестав зі мною спілкуватися, помирився зі своєю дружиною і так і живуть: є у нього гроші – вони його приймають, немає грошей – виганяють. Людина сама коваль свого щастя, правда, говорять, як назвеш свій корабель життя, так він і попливе.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
