Брат ще перед 24-м виїхав в Чехію на заробітки, а згодом і сім’ю перевіз. Мені навіть не запропонував. Але ображена я не за це. Більше року він нам нічим не допомагав, а тут, дивина, посилку Василь вислав. Вона як прийшла, ми з мамою наввипередки її розпаковували. Якби я знала, що всередині, то так би не тішилася. Краще б вислав сто євро. Більше б було користі. В нас що, макаронів нема?
Мені не приємно таке писати, Василь, мій рідний брат, але так не робиться. Мало того, що він мені не допомагає, так він і про маму рідну забув.
У нас звичайна сім’я: я, чоловік, двоє дітей. Також біля нас і мама живе, з татом вони розлучені у нього інша сім’я.
Є в мене і рідний брат. Він все своє життя працює на заробітках. То Польща, то Німеччина. Перед 24 він якраз виїхав, але цього разу в Чехію. Василь працює на будові, він хороший спеціаліст. В Україні він побудував гарну хатинку для сім’ї.
Нам з мамою він особливо ніколи не допомагав, хоча я натякала, що маминої пенсії не завжли хватає, бо лише на аптеку скільки йде. Та Василь мене ніби не чув.
Я з чоловіком маму підтримувала як могла, а що робити.
Але після 24 лютого багато чого змінилося.
Мого чоловіка забрали на фронт. Ми залишилися одні.
Василь своїх дружину і дітей забрав до себе. (мені, до речі, навіть не запропонував). Невістка навіть влаштувалась там на роботу.
Мені стало образливо, що Василь навіть не цікавився особливо нашою ситуацією. Міг би хоч вислати нам якісь гроші, знає ж прекрасно, як нам важко.
А тиждень тому Василь нас дуже “здивував”.
– Я вам посилку відправив. Скоро прийде! Я про вас не забув!
Ми з мамою з нетерпінням чекали, що ж таке нам брат з тої Чехії передав. Знала б я наперед, то так би не раділа.
Приходить та коробка. Ми з мамою наввипередки її почали розкривати, а там, хоч стій, хоч падай. Дві упаковки макаронів, рис, цукор, гречка, кетчупи якісь, томати. Дітям жуйки і дві плитки шоколаду, як пластилін на смак, а, і горішки солені.
Ми з мамою були такі розчаровані. Краще б нам сто євро передав, більше б було користі. Що в нас, макаронів немає чи гречки?
Ну добре, він чоловік, в тому не розуміється, але невістка могла щось Василю підказати.
Читайте також: Мені 38 років і я мама п’ятьох дітей. В двокімнатній квартирі нам всім було дуже тісно. Грошей ми з Петром не мали, тому свекруха вирішила нам “допомогти”. Та коли давала, одразу ж наголосила, щоб при першій можливості віддали. Вона догоджала онукам від дочки, я ж невістка. Все на мені, і діти і кухня і прибирання. Я не мала коли й вгору глянути. А потім ще й мама, єдина моя надія та підтримка – занедужала
Я навіть не дзвонила і не дякувала, бо не було за що.
Мама щось там йому говорила, дякувала, але через зуби.
Я розчарована, дуже сильно розчарована в рідній людині.
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua