Інна переїхала в Англію 4,5 роки тому по навчанню, після якої швидко знайшла роботу в компанії, готової спонсорувати її візу.
В процесі роботи і облаштування нового життя, Інна обзавелася великою кількістю знайомих і приятелів серед британців. Через пару років вона вийшла заміж за британця і незабаром чекали дитину.
Ні, Інна не прагнула заміж і не було у неї планів на сім’ю так швидко, вона була налаштована на кар’єру, заради якої і вчилася, але любов розставила все по своїх місцях.
У неї там вдома залишилися мама з бабусею, до яких вона періодично літала.
Старше покоління з задоволенням няньчила з дитиною, поки Інна розбиралася з накопиченими справами по господарству – тут рахунки за комуналку оплатити, там з доктором поговорити, ви самі розумієте…
І ось в один з таких вибачте на слові «відпусток» при надії і ще з донькою на руках Інна отримує від чоловіка повідомлення: «Будь ласка, не повертайся, я більше не хочу жити з тобою».
На секунду зараз уявіть себе на місці Інни. Улюблений, рідна людина, якого начебто знаєш як облупленого… у вас 1,5 спільних дитини… І тут таке.
Причина виявилася в тому, що наша Інна не особливо ладила з сином чоловіка від першого шлюбу. Ну, не сталося у них взаємних відносин, буває…
Ні, дівчина не била його і не ставила в кут на горох, навіщо ви таке думаєте? Навіть вкусняшками не обділяла, просто не намагалася зображати фальшиву любов.
А чоловік-британець не зміг цього пережити, тому вирішив позбутися і від дружини, і від дітей. Відразу пачкою. 3 за ціною 2. А в очі «розлучення» сказати складно, не в британському це характер – у відкритий конфлікт вступати.
Тепер у Інни 2 варіанти:
– повернутися до Великобританії і почати суд за візу і аліменти (довгий і дорогий), жити в будинку з чужою тепер людиною або шукати гроші і житло, а потім няню і роботу.
– плюнути на такого чоловіка, залишитися гордою мамою-одиначкою вдома. Наші жінки і не в таких обставинах дітей піднімали!
Фото ілюстративне з вільних джерел.
