fbpx
Головна

життєві історії

Учора за чаєм, поки ігор був на роботі, я збиралася все розповісти його мамі, але знову так і не важилася. Я навіть не знаю, як це зробити, з якого боку підійти. Знаю, що вона відмовлятиме, переконуватиме. Марія Гнатівна мене обожнює, вважає за донечку, ми з нею дуже близькі душевно. Вона дуже любить Анжеліку, та й мала бабусю – теж. Як я їх розлучу? А Ігор – він просто не вірить, що я піду від нього з дитиною. Але я піду. Рішення прийняла два тижні тому. Але досі не можу сказати про це свекрусі. Про те, що сьогодні вранці, після того, як завела дитину в садок, ходила на каву з іншим і він подарував мені ці нарциси
життєві історії 0
Учора за чаєм, поки ігор був на роботі, я збиралася все розповісти його мамі, але знову так і не важилася. Я навіть не знаю, як це зробити, з
Днями в мами був день народження. Окрім мене в гостях було ще багато людей, тож я й не думала, що мати таке вчудить. Після привітань вона привселюдно почала робити мені зауваження стосовно одягу: “Ой, що це ти в одному і тому самому, невже не можна купити більш різноманітних речей, гроші ж є. Ось, подивися на свого хлопця і те, і друге. Ще ні разу не бачила в одному і тому самому. Тільки спробуй мені нормального хлопця під себе переробити “, – сказала мама
життєві історії 0
В мене мати завжди любила купувати багато речей, і так само завжди не було чого одягти. Шафи ломилися від вбрання, але то все, або старе, або не модне,
До мене приїхала мама і ми поїхали на закупи в місто. Нас не було, ну годину максимум, і заходимо ми додому із сумками, а з моєї ванної кімнати виходить якась дівчина замотана в рушнику. Мати зразу почала винити, але не Антона і ту дівчину, а мене. Я зібрала речі і поїхала таки до мами. Чоловік обриває телефон, а я хоч ображена, але відчуваю, що люблю Данила. Ну якесь вічне в мене невезіння, чесне слово!
життєві історії 0
Ну якесь вічне в мене невезіння, чесне слово! Я завжди знала, що не дуже везуча по житті. Коли не вивчила якийсь предмет, то завжди в школі питали, коли
Старша сестра мене для двох своїх дітей за куму не взяла. Головна причина – бо я розлучена і в дитяти буде погана доля. Найперше на такому рішенні наполягала мама, а за нею і вся рідня. Мені, як то кажуть, пані з воза, конячці легше. Але тепер постало інше питання. При надії я, і мама просить брати за хрещену Дарину, бо з сестрою ж треба покумитися, бо що люди скажуть. То тоді люди не казали. Але в мене також, як і в сестри, є подруга. І нехай ображаються, мені все рівно!
життєві історії 0
Старша сестра мене для двох своїх дітей за куму не взяла. Головна причина – бо я розлучена і в дитяти буде погана доля. Найперше на такому рішенні наполягала
Мені звичайно, не хочеться, але я збираю речі і їду з малим до мами. Бо поки я вчора з дитиною гуляла, зовиця з чоловіком і двома дітьми зайняли нашу кімнату. Чоловік сказав, що ми можемо і в кухні пожити, на великому дивані, свекруха цілу лекцію мені прочитала, адже квартира хоч і моя, та свекруха дала гроші на ремонт, сказала, що віддавати не потрібно – це ж для її сина і онука
життєві історії 0
Мені звичайно, не хочеться, але я збираю речі і їду з малим до мами. Бо поки я вчора з дитиною гуляла, зовиця з чоловіком і двома дітьми зайняли
Бабусю в останню путь я провела, все, як годиться. Закрила я стареньку хату на ключ і вже хотіла йти, як до мене підійшла сусідка. Виявляється, бабуля мала кругленьку суму, яку позичила племіннику на автівку, а я в той час їй за останні гроші хліб з маслом купляла. Я не думаючи пішла за борг поминатися. На порозі мене зустрів дядько Степан і давши мені п’ять тисяч, сказав мовчати, бо не в мене зичив, не мені й віддавати
життєві історії 0
Бабусю в останню путь я провела, все, як годиться. Закрила я стареньку хату на ключ і вже хотіла йти, як до мене підійшла сусідка. Виявляється, бабуля мала кругленьку
Я спакувала сміття у великий чорний пакет і поставила перед чоловіком. “Сама винось. Мені рука не підіймається після заходу сонця щось з хати виносити”. “Та це ж сміття”, – засміялась я і вручила чоловіку пакет. Викинувши в бак ми пішли на прогулянку. Не було нас дома десь годинку, півтори. І тут мене на кухню гукає син. “Мамо, а де те, що лежало в моєму боксику? – Максиме, ну де-де, та звісно ж в смітнику. Там були крихти, я все помила”. Очі Максима округлилися. Прийшлось лізти у бак зі сміттям!
життєві історії 0
Ну все, буквальне все, мене підштовхувало до того, щоб я не викидала ввечері сміття. Та я таки не послухала ці “підказки долі” і зробила по-своєму, про що сильно
Я літня людина, і спостерігати таке мені сумно і важко. Тому я вирішила скасувати традицію і перестала ходити до дітей на вихідні щоб бачитися і погратися з онуком. Захочуть мене бачити і показати Назарчика – нехай самі привезуть. А з мене досить, я таке спостерігаю там, що потім заснути не можу. Розповім лиш коротко і ви все зрозумієте. І сподіваюся, будете на моєму боці і підтримаєте. Мені не подобається, що Аліна кругом бере і возить Назарчика з собою. А їздить вона на якісь зустрічі-обіди про роботі, до тренерки на йогу, до косметолога, в різні розважальні центри, постійно ходить по кафе. Там же кругом купа чужих людей, які дивляться на дитину і далеко не завжди – добрими очима. А вона його навіть не причащає! Коли невістка гуляє з малим на вулиці, вона спокійно може теревенити з кимося а малий повзає чи тупцяє навколо, все чіпає ручками, може сидіти, траву до ротика пхати. Шапочку вже тиждень не одягає. Сама червоною рибкою снідає – малий кашею якоюсь швидкорозчинною. Всі вікна цілий день відкриті і протяг по всій квартирі гуляє, а малий в легенькій футболочці. Назарчик спить – телевізор працює чи музика грає, чи старші діти голосно говорять – ніякої тиші
життєві історії 0
Я літня людина, і спостерігати таке мені сумно і важко. Тому я вирішила скасувати традицію і перестала ходити до дітей на вихідні щоб бачитися і погратися з онуком.
Мені сумно від цього, але я не показую. А зараз до всього ще й мама почала проситися в будинок для людей похилого віку. Останні 20 років ми живемо в Ізраїлі, з нами живе моя мама. Вона вже слабенька, але з дитинства все життя працювала вчителькою в школі. Звикла до шанобливого ставлення і поваги. Мій тато її любив і беріг, діти – ми з братом – теж дуже любили, поважали та слухалися. Мій чоловік спочатку поважав її, тож погодився, коли мого батька не стало, взяти мою маму до нас. Ось уже 20 років ми живемо разом. Зараз мені 63 роки, чоловікові 67, а мамі 88. Але вже після перших місяців такого спільного життя мої найрідніші люди –  Данило і мама – поступово розчаровувалися один в одному
життєві історії 0
Ми з чоловіком вже літні люди, разом 43 роки, уявіть тільки! Одружилися з великого кохання, виростили і виховали двох дітей, нашій дочці зараз 42 роки, а сину 34.
Віра Гаврилівна не прийняла мене, як невістку, через те, що в мене є син від попереднього шлюбу. І її не цікавить, що свого чоловіка я раптово втратила, як тільки народився наш синочок. А через десять днів ця жінка буде святкувати свій день народження. Вадим вирішив намалювати в честь свята їй малюнок. А я просто боюсь її реакції. Нещодавно я запросила свекруху на “чай”, але і він не допомогла нас зблизити. “Тобі тільки майно мого Сергійка потрібне!”
життєві історії 0
Віра Гаврилівна не прийняла мене, як невістку, через те, що в мене є син від попереднього шлюбу. І її не цікавить, що свого чоловіка я раптово втратила, як

You cannot copy content of this page