fbpx
Головна

життєві історії

В якийсь момент бабуся погукала нотаріуса. Ми з Миколою не знали, що вона планує, але виконали її прохання. Я щиро вірила, що вона одужає. Але одного дня її душа відлетіла. Я не хотіла в це вірити, бабуся для мене стала, як рідною. Згодом виявилося, що Лариса Петрівна переписала на нас квартиру. В пам’ять про неї ми влаштували прощальну церемонію і весь цей час нам жоден родич не допоміг. Але одного дня до квартири Лариси Петрівни зайшла нахабна пані, і почала нам щось пред’являти
життєві історії 0
І що це за люди? Розкажу вам все з початку. Ми з Миколою жили в Білій Церкві, там і працювали, там і заробляли гроші. Неочікувано чоловіку прийшла пропозиція
Не склав речі мій коханий чоловік – нічого, я можу сама скласти. Забув помити посуд – я приберу, не втомлюсь від кількох додаткових тарілок. Пообіцяв допомогти в прибиранні та забув – впораюся сама. Підлоги помити я і сама можу, аби поряд був люблячий чоловік! Коли малюк засинав, швидко бралася за прання, готування, прибирання. Нормально помитися часу банально не вистачало. Поки чоловік був у душі, йому хтось написав. Ми якраз чекали повідомлення від майстра з ремонту меблів. Беру телефон
життєві історії 0
Познайомились ми з Олегом п’ять років тому. Разом навчалися в університеті. Я на викладача історії, а він хотів стати музикантом. Закохалася я по вуха у довговолосого вусатого хлопчика
З ювілею сина ми поверталися, коли надворі вже смеркало, а в нас ще курчата не загнані. Тому ми з Романом трохи спішили. Тільки зайшли ми за хвіртку, як наша сусідка вибігла з вересками і претензіями. На цей раз їй якісь камінчики в саді на заваді стали. Бачте, її син косив і чуть косарку не поламав. Та до чого тут ми? Але Галя вперто стверджувала, що то ми ті камінці їй в сад кидаємо, а вчора біля яблуньки вона ще кусок скла знайшла
життєві історії 0
Я вже не витримую зі своєю сусідкою. Через неї я кожного дня маю зіпсутий настрій. Їй постійно мої курчата на заваді, ми вже з чоловіком огорожу замінили. Поставили
Чоловік же думав, що скине на мої плечі ще й хворого брата, але я з таким погоджуватись не стала, не молода вже. На три дні мене хватило. Я зібрала найнеобхідніші речі і переїхала в село. Мирон був сам не свій, коли дізнався, що я не жартую, а реально йду від нього. А коли я зідзвонилась з дітьми, вони почали говорити мені неприємні речі. – Тато все для тебе робив, а ти покинула його у найважчий момент у житті. Справжня б жінка так не вчинила
життєві історії 0
Найважче те, що діти почали мене засуджувати в тому, що я залишила їх батька в найважчий момент життя. Але я справді так не могла жити. Ми з Мироном
Я свою Богданку привела на світ в 42 роки. Ми з Ігорем вже й не надіялись на таке чудо. Я всю душу вклала в неї, хотіла, щоб в дитини було все найкраще, але, як виявилося, я упустила найголовніше. Недавно до мене подруга мала приїхати, яку я давно не бачила. Я попросила Богданку пропилососити, поки я з роботи прийду. Я заходжу в квартиру, а все як було, так і залишилося. А моя дочка лежить на дивані з телефоном в руках. І все б нічого, якби не її відповідь
життєві історії 0
Я свою Богданку привела на світ в 42 роки. Ми з Ігорем вже й не надіялись на таке чудо. Я всю душу вклала в неї, хотіла, щоб в
Щоб відсвяткувати успішний проєкт чоловік кличе дітей на відпочинок до Буковелю. Але що дивно, запрошує Олег і мене. Але з якими очима, а головне, статусом, я маю там з’явитися? Я ж сама попросила розлучення, бо як підліток зачарувалася увагою і красивим словечкам Павла. Очі мені відкрились лише після того, як ми почали разом жити. Я зробила велику помилку, про яку буду шкодувати все своє життя
життєві історії 0
Щоб відсвяткувати успішний проєкт чоловік кличе дітей на відпочинок до Буковелю. Але що дивно, запрошує Олег і мене. Але з якими очима, а головне, статусом, я маю там
Вчора ми в гаражі порядок наводили. Все разом, Роман свої гвоздики сортує, а я підмітаю і гарно розкладаю. Аж тут мого чоловіка не стало, і як ви думаєте, де він полетів? А він в місцевий заклад на пінне чкурнув, а мені так впевнено каже: “А що тут такого? Що, вже й цього не можна?” І в нас знову розпочалась “буря”, в якій чоловік постійно звинувачує мене, адже я створюю проблему на рівному місці і хочу зробити з нього того, ким він насправді не є
життєві історії 0
Вчора ми в гаражі порядок наводили. Все разом, Роман свої гвоздики сортує, а я підмітаю і гарно розкладаю. Аж тут мого чоловіка не стало, і як ви думаєте,
Подарували дітям на весілля гроші, а невістка все вклала в “бізнес”, який себе не виправдав. Блогером вона мріяла стати. Та їх зараз розвелося стільки, що хоч греблю гати. Тільки гроші їй вже ніхто не поверне. Якби мені про це хоч слово хтось сказав, я б знайшла слова, щоб Уляну відмовити. Але якщо я нічого не знала, то зі свахою все інакше, бо вона навіть свої гроші дочці докладала, бо тій не хватало
життєві історії 0
В мене слів нема, одні емоції… Подарували дітям на весілля гроші, а невістка все вклала в “бізнес”, який себе не виправдав. Блогером вона мріяла стати. Та їх зараз
Не встигла я з роботи прийти і допомогти свекрусі на городі, як чую, що Марія Володимирівна вже жаліється своїй подрузі, яка в неї невістка погана. Свекруха затюкала свого сина і зі мною хоче те саме зробити. Та вона тільки те і робить, що жаліється своїм подругам, замість того, щоб зменшити кількість не потрібної роботи. Ну скажіть мені, невже їй ті кури, гуси, корова і гектари поля, такі важливі в даний час?
життєві історії 0
І що це таке зі свекрухою? Але давайте про все з початку. Я з Арсеном познайомилася в гуртожитку. Ми жили в одному гуртожитку, але на різних поверхах. І
От чесно, якось дивно так вийшло! Син і невістка живуть у місті. Ми з чоловіком – в селі, але недалеко, від нас до Рівного регулярно маршрутка ходить, та й машину маємо. Невістка у мене дуже активна у всіх тих соцмережах, а особливо любить виставити, що вони за смакоту їдять – мідії та устриці всілякі, суші та піци. Поїхала я на день народження Насті сама – чоловік носом шморгав, а у них малеча. Та коли я побачила накритий стіл – зніяковіла не те слово. Та хіба таке я йшла поїсти, розказала чоловіку цю дивину, він тоже не знає, що й думати
життєві історії 0
От чесно, якось дивно так вийшло! Але розкажу коротко спочатку цю дивну й кумедну історію. Наш син і невістка живуть у місті. Там вони навчалися, познайомилися, покохали одне

You cannot copy content of this page