fbpx
Головна

життєві історії

Все почалося з того, що я купила дешевший капучінатор, але майже його не використовувала, бо зрозуміла, що ця річ мені не така вже і потрібна. Та остання наша “буря” на тому не закінчилася. Після чоловік зачепився за мій манікюр. Почав казати, що це не потрібна трата грошей, адже я і так працюю online. І я б зрозуміла, якби Олег давав гроші на манікюр. В нашій сім’ї більший заробіток в мене, але чоловік все одно дорікає мене в марнотратстві
життєві історії 0
Розкажу я вам свою історію. Я не з дуже багатої сім’ї, живу в селі. І моя історія починається з того місця, коли я познайомилася зі своїми майбутнім чоловіком
Я і мій чоловік обоє з Житомира. З Дмитром у нас народилося взаємне кохання з першого погляду, велике і чисте. Ми дивилися в одну сторону, ми мали одні мрії. Для мене мій коханий чоловік був ідеальним. Він був добрий, ніжний, дбайливий. Дістався він мені зі “спадком”, а саме з боргами. Це були великі суми. Потім ми захотіли дитинку. Тобто Діма хотів з першого дня нашої зустрічі, але я дозріла лише через рік, у мої 26. І коли у нас народилася Яринка, чоловік, окрилений цією подією, почав налагоджувати старі зв’язки. І тут з’явилася у нашому житті вона. Ні не інша жінка, а набагато гірше – свекруха Ірина Валентинівна. Не відразу зрозуміла, звідки дме цей вітер. Два роки тому, зліг мій тато
життєві історії 0
Я і мій чоловік обоє з Житомира. З Дмитром у нас народилося взаємне кохання з першого погляду, велике і чисте. Ми дивилися в одну сторону, ми мали одні
Я й уявити таке не могла, люди! Оце та мати! Я тепер і назвати її цим теплим словом не можу. А все тому, що мама повернулася  з Іспанії і виставила мене з чоловіком та дітьми зі своєї трикімнатної квартири майже в центрі Києва, наче вона там мало собі заробила! От не думає зовсім, що їй вже 67, скоро її накриють всілякі вікові зміни і їй знадобиться моя допомога й турбота. Але після такого ставлення до нас нехай навіть не розраховує
життєві історії 0
Насправді я зовсім не вважаю, що людина похилого віку зобов’язана якось допомагати своїм дорослим дітям. Але ось у чому я впевнена, то це в тому, що мама не
Приводить моя сусідка своїх дітей сьогодні до церкви і таке враження, ніби, як на прив’язі привела, зовсім в них не було бажання там бути. Віка замість того, щоб хреститися і службу слухати уважно, стоїть і розглядає, хто в чому одітий. А Любомир тільки те і робить, що кривляється Віці. Ну як так можна вести себе в церкві? Але якщо ті хоч якось ходять, то їхню бабу і на мотузці не затягнеш
життєві історії 0
Ой, і яку ж це доньку виховала наша сусідка. Я живу в селі. Багато, що про всіх знаю. А особливо про тих, хто живе поруч. З чоловіком Миколою
Ми з Ігорем одружені вже 11 років, у нас підростає донечка 7 років, Даринка. Чоловік мій ніколи не працював на постійній роботі, все життя перебивався малими заробітками. Зараз три місяці не працює, не може знайти підходящий підробіток. І ось сьогодні кульмінація – я побачила, як чоловік поцупив мій золотий браслет, подарований моїми батьками, мою обручку та золотий хрестик Даринки, в якому її хрестили. Для мене це святі речі! я просто не можу в це повірити! Вперше поскаржилася свекрусі, а вона сказала, що не п’є, не ображає, не зраджує – і то добре
життєві історії 0
Ніколи й уявити таке не могла! Пишу це, а руки трусяться. Соромно. Зараз не важливо, гроші чи житло. Що буде далі з нами? Ми з Ігорем одружені вже
Я бачила, що невістка крутиться і не сміє сказати про гроші, але я вирішила зробитись “дивною”, ніби нічого не розумію. Я законсервувала і собі і їм тих огірків. Вже на перший час буде. Настя про гроші мовчала. А десь за тиждень мене набрала сваха. – Ви совісті не маєте зовсім. Та діти мають кредити платити, а ви з них ще гроші взяли. – Щоб ви розуміли, кредити вони взяли на –  IPhone, бо вирішили собі на день закоханих такий подарунок зробити. То хіба була така велика в них потреба?
життєві історії 0
Ми з Настею на самому базарі зустрілися. Я вже була накручена, тому і сказала, щоб заплатила за огірки, помідори і перець, і допомогла мені все додому занести. Але
Ну внадились до нас з чоловіком в гості його рідна сестра і мама. Кожних вихідних одне і те саме. Свекруха приїжджає до Ірини, а та садить її і галасливих дітей в автівку і тарабанить до мене. А ти вже, Галю, корми, догоджай, прибирай. Але цікаво те, що я не маю за що на них і образитися, бо як тільки вони поріг переступають, то починають мене вихваляти. А недавно я завела розмову з чоловіком, щоб піти проти тих “традицій”. Ви знаєте, мені це сподобалося!
життєві історії 0
Ну внадились до нас з чоловіком в гості його рідна сестра і мама. Кожних вихідних одне і те саме. Свекруха приїжджає до Ірини, а та садить її і
Ольга двірником працює, живе одна, а по закупах в магазині складається враження, що зам. міністра. Я то вже знаю, бо продавцем працюю не один рік. Готує Ольга виключно на курячому філе. До кави мають бути одні ляґуміни. Масло не те, що по акції, а найдорожче. День-два пошикує, і проситься до мене в борг. Я вирішила їй допомогти, бо щоб жінка в такому віці не вміла грошима розпоряджатися. Та Ольга замість подякувати – образилася!
життєві історії 0
Ольга двірником працює, живе одна, а по закупах в магазині складається враження, що зам. міністра. Я то вже знаю, бо продавцем працюю не один рік. Готує Ольга виключно
Тата я зустріла біля під’їзду, коли з роботи поверталася. – Доню! Яка ж ти красива стала. Я б тебе серед тисячі впізнав. Дуже на Ларису схожа. Давай підіймемось до тебе, чаю поп’ємо і заодно про все поговоримо! – Що хочеш спитати, питай, а в хату я тебе не пущу. – Чого ти, Марічко. Як не крути, а я твій батько, найрідніша людина, яка в тебе залишилася. Лариса… царство небесне! Від нас відійшла. – Власне через тебе і відійшла. – Того дня я вислухала його, але нічим не допомогла
життєві історії 0
Тата я зустріла біля свого під’їзду, коли з роботи поверталася. – Доню! Яка ж ти красива стала. Я б тебе серед тисячі впізнав. Дуже на Ларису схожа. Ти
Я виховувала сина чоловіка з трьох років. Миколка поступово почав називати мене мамою. Моє серце так раділо. Своїх дітей я мати не могла, тому рахувала це, як подарунок долі. Але тепер, коли мого Андрія не стало, і я живу в його квартирі, Микола хоче зробити так, щоб я опинилася на вулиці. Я всю душу в нього вклала. За що все це мені на старість літ? Важка в мене життєва стежинка, але я сама у всьому винна. Тому, краще вчіться на моїх помилках
життєві історії 0
Ех, поділюся я з вами своєю долею. Вчіться краще на моїх помилках! Замолоду багато набила я того, про що зараз дуже шкодую. Я була важким підлітком, майже ніколи

You cannot copy content of this page