життєві історії
Розкажу я вам свою історію. Я не з дуже багатої сім’ї, живу в селі. І моя історія починається з того місця, коли я познайомилася зі своїми майбутнім чоловіком
Я і мій чоловік обоє з Житомира. З Дмитром у нас народилося взаємне кохання з першого погляду, велике і чисте. Ми дивилися в одну сторону, ми мали одні
Насправді я зовсім не вважаю, що людина похилого віку зобов’язана якось допомагати своїм дорослим дітям. Але ось у чому я впевнена, то це в тому, що мама не
Ой, і яку ж це доньку виховала наша сусідка. Я живу в селі. Багато, що про всіх знаю. А особливо про тих, хто живе поруч. З чоловіком Миколою
Ніколи й уявити таке не могла! Пишу це, а руки трусяться. Соромно. Зараз не важливо, гроші чи житло. Що буде далі з нами? Ми з Ігорем одружені вже
Ми з Настею на самому базарі зустрілися. Я вже була накручена, тому і сказала, щоб заплатила за огірки, помідори і перець, і допомогла мені все додому занести. Але
Ну внадились до нас з чоловіком в гості його рідна сестра і мама. Кожних вихідних одне і те саме. Свекруха приїжджає до Ірини, а та садить її і
Ольга двірником працює, живе одна, а по закупах в магазині складається враження, що зам. міністра. Я то вже знаю, бо продавцем працюю не один рік. Готує Ольга виключно
Тата я зустріла біля свого під’їзду, коли з роботи поверталася. – Доню! Яка ж ти красива стала. Я б тебе серед тисячі впізнав. Дуже на Ларису схожа. Ти
Ех, поділюся я з вами своєю долею. Вчіться краще на моїх помилках! Замолоду багато набила я того, про що зараз дуже шкодую. Я була важким підлітком, майже ніколи