життєві історії
Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як
Проживаю я в сільській місцевості, на даний час я вже на пенсії, а колись в молоді роки працювала в місцевому побут комбінаті швачкою-мотористкою. Там і познайомилась я з
Я повернулася в квартиру за светром, бо похолодало і застала сина з друзями, як вони моє ліжко намагалися в маленьку кімнату перенести. – “Мамо, ви ж маєте нас
Я в свою хату в селі аж три родини переселенців пустила позаминулої весни, а сама в Німеччину до сестри подалася. А це повернулася тиждень тому і просто випала
У нас з чоловіком четверо дітей, тому після 24 і втрати роботи, Микола прийняв рішення їхати на заробітки в Польщу, оскільки дітей потрібно годувати. Іншого виходу ми не
Чоловік у цьому всьому мене звинувачує. – Що ти з наших козаків зробила “господинь у фартушку”? Та з них сміятися будуть! – Але ж я їх не заставляю
Я просто не могла не втрутитися і не взяти справу до своїх рук! Я без перебільшення – гарна господиня. В мене й чисто й випрано завжди, наготовлено домашнього,
Поки син на фронті, невістка почала вести себе дуже дивно в моїй квартирі. Ось тоді-то я й додумалася забрати онука і поїхати в село до двоюрідної сестри, а
Завжди Орися нам дорікає, що ми, не маючи даху над головою, роз’їжджаємо по Карпатах чи морях. “Так ви ніколи не наскладаєте потрібної суми”. Але якщо тоді я її
З села я ніколи не повертаюся з пустими руками. Мама і яєць зладує, і м’яса передасть, і городину. Але мама не може зрозуміти, що я все це собі