fbpx
Головна

життєві історії

Гнат замовив на вечерю вареники. Я мала їх зробити швидко, щоб не при ньому, бо не любив, коли борошно всюди розсипане і багато брудної посуди. Тоді дуже переживала, щоб тільки чоловіка не розлютити. Швидко зробила вареники, зварила їх, все прибрала. І дзвінок у двері! Чоловік прийшов! “Любий, як ти вчасно, все встигла! Вареники смачні! Мий руки і сідай їсти!” Що тоді було…, а все через горнятко, що стояло “не на своєму місці”
життєві історії 0
Я була восьмою дитиною у сім’ї. Мені пощастило, бо всі мене бавили і доглядали, коли була маленькою. Час минав, батьки працювали у колгоспі, тай не помітили, як ми
У неділю в мами мого чоловіка був день народження, звичайно, вона запросила мене з двома дітьми. А чоловік зараз став на захист України. Ми пішли, я їй тапочки подарувала нові, що ще людині в 67 років треба? Обʼїдки і навіть тортика не поклала
життєві історії 0
Ми переїхали в місто, де живе мама чоловіка, після вторгнення. До цього жили на Харківщині, а тепер там квартиру в оренду віддали, а тут, в Полтаві, самі в
Після розлучення Антон прожив декілька років і відправився на небеса, ще б пак, таке життя проживати. А одного разу почула від колишньої свекрухи, що це я у всьому винна. – Якби ти не розлучилась з моїм синочком, він би до такого не докотився. – То замість того, щоб спитати, як я даю собі раду з дітьми одна, вона ось так заговорила? 
життєві історії 0
Я не могла цього передбачити, коли виходила за нього заміж. Але що ж пішло не так? Мені тоді було 26, час минав швидко, мені вже багато хто натякав,
Віра була недовольна: “Надю, так нечесно, я теж маю право на цю хату, мені важко жити в невістках, давай продамо батьківський дім, гроші поділимо, кожна купить однокімнатну квартиру у місті!” Від слів Віри мені стало недобре: “Сестро, як ти можеш так говорити, ми ж тут виросли, тут минуло наше дитинство, думаю, мама була б проти!”. Тоді образилась на мене Віра: “Якщо ти така мудра, то ноги моєї більше тут не буде на тому подвір’ї!”
життєві історії 0
У нас була дивна сім’я. Все дитинство пам’ятаю, як ходила по сусідах, щоб заробити на кусок хліба. Любила літню пору, бо рвала різні ягоди. Наша сусідка – тітка
За своєю свекрухою я доглядала до останнього, бо вона на нас з чоловіком переписала хату. Її вже на цьому світі немає, але так вийшло, що ми з сім’єю переїхали до моєї мами, бо та нездужала. Цю хату ми не продавала, бо ростуть діти. І ось недавно подзвонила рідна сестра Мирослава. Вона розлучилась з чоловіком і хоче жити з дітьми в батьківській хаті. Я проти, бо легко ми її не позбудемось. А чоловік мій – добра душа!
життєві історії 0
Хочу з вами поділитись своєю історією. Коли ми побрались з чоловіком, то домовились, що будемо жити з його батьками. Відразу скажу, бути в невістках, це не легко, це
Я вже й змирилася, що з хати гроші зникли, поки одного дня син з невісткою не запросили нас в гості. Дорога була довга і важка, я попросилася трішки полежати, бо ноги гуділи. – Добре, мамо. Ми за той час стіл накриємо. – Коли я підняла голову, то побачила на серванті ту саму коробочку, в яку так довго відкладала гроші, щоб мамі пам’ятник гарний зробити. Того дня я не стала підіймати ту тему. Не хотіла псувати дітям настрій. До того ж, наша Юля при надії
життєві історії 0
Свого Івана полюбила не зразу, минуло багато часу у сімейному житті, поки зрозуміла, що люблю його. Колись на селі, якщо дівчина до 20 років не вийшла заміж –
Ми з Тарасом вже жили разом, коли надумали брати квартиру на спільні гроші, але ще не були одружені. Обрали, визначилися. А от того, що сталося далі, я не очікувала аж ніяк! Гроші – мої, квартира – мами Тараса, та ще й яка!
життєві історії 0
Ми з Тарасом вже жили разом, коли надумали брати квартиру на спільні гроші, але ще не були одружені. Обрали, визначилися. А от того, що сталося далі, я не
Якось заходжу я в ванну кімнату і застаю таку картину, як одна із сестер мого чоловіка, зливає собі в баночки наші миючі засоби, а вони не дешеві, бо працюю я косметологом, і “підробками” не користуюсь. Я все розумію, мало з того, що приїжджають вони гурмою без нічого, і користуються всім нашим, так вони ще й без дозволу беруть собі що хочуть додому. Хотіла підняти “бурю”, але через чоловіка зупинилася
життєві історії 0
З чоловіком ми одруженні більше шістнадцяти років, виховуємо дві прекрасні донечки, старшій Анні вже п’ятнадцять, а молодшій Веронічці одинадцять. З чоловіком, все що ми маємо на даний час,
Ми повернулися з дитиною з Польщі три місяці тому. Я там працювала і, звичайно, щось заробила й відклала, а точніше – 6 тисяч доларів. Чоловік поїхав вчора сьогодні до мами допомагати. Адже вона сама не може холодильник розморозити. Повернувся він підозріло швидко, ще й не один. І тут мама чоловіка така: «Твоя сім’я потребує допомоги. Ти маєш нам допомогти!» Малий наш ще зі вчора у моєї мами і я планувала виспатися й переробити купу справ
життєві історії 0
Справа в тому, що ми живемо в квартирі свекрухи. І вона нам часто тим дорікає, каже що без неї ми ніхто і ніяк. І я маю давню мрію
Ще весною я їхала на роботу, запізнювалася, зупинилася на світлофорі, дивлюся – на узбіччі якась сіра грудка лежить і тремтить. Приїжджаю, заходжу до кабінету з цією коробкою – не лишати ж малюка в машині, на вулиці рання весна, холодно. Тут приходить начальник і починає несамовито кричати: “Якого ти притягла сюди це створіння?”
життєві історії 0
Ще весною я їхала на роботу, запізнювалася, зупинилася на світлофорі, дивлюся – на узбіччі якась сіра грудка лежить і тремтить. Вмикаю аварійку, виходжу подивитися, а це кошеня покинуте.

You cannot copy content of this page