Головна

життєві історії

– Ми познайомилися, коли мені було 28, Насті – 35 років. В той момент я тільки відійшов від розлучення. Настя була повною протилежністю моєї першої дружини. У ній я побачив всі ті риси, які вписувалися в мій уявний образ ідеальної дружини і матері. Мене не злякала ні різниця у віці, ні наявність десятирічного сина у цієї прекрасної жінки. Я став домагатися розташування Насті, хоча вона дуже не хотіла, посилаючись саме на різницю у віці!
життєві історії 0
Іван і Настя – щаслива сімейна пара, в шлюбі сім років. Різниця у віці теж – 7 років. – Ми познайомилися, коли мені було 28, Насті, відповідно –
– А ти знала, на що ти йдеш, – з докором каже мама Ані, – я попереджала та й у самій голова думати повинна. Куди ти поспішала? Не могла знайти рівню? Дитина чоловіка від першого шлюбу – це аліменти, участь батька в його житті, вільні і невільні зустрічі з колишньою дружиною, але ж ти уявити не могла, що буде настільки складно!
життєві історії 0
– А ти знала, на що ти йдеш, – з докором каже мама Ані, – я попереджала та й у самій голова думати повинна. Куди ти поспішала? Не
Катя батьків своїх не пам’ятає, їх не стало, коли вона була зовсім маленькою. Близьких родичів у дівчинки не було, вірніше були, але на іншому кінці країни, тому брати дитину під опіку не приїхали. Дитячий будинок став місцем, де Катя виросла. У 22 роки Катю було не впізнати – красуня. Влаштувалася на роботу, зустріла чудового хлопця. Приблизно рік зустрічалися, а потім Вова раптом заявив: ,,Кать, ти вибач, нам треба розлучитися… я одружуся скоро!”
життєві історії 0
Катя – сирота. Батьків своїх вона не пам’ятає, їх не стало, коли вона була зовсім маленькою. Близьких родичів у дівчинки не було, вірніше були, але на іншому кінці
– З чоловіком сім років прожили душа в душу! – розповідає тридцятирічна Ірина. – Появилася бажана дитина три місяці тому, ми обоє його чекали, готувалися до його появи. І я ніколи не думала, що у нас будуть такі проблеми… Сергій, чоловік, мені не дає грошей, уявляєш? Зовсім. Каже, у тебе є свої, все, що хочеш, купуй на них!
життєві історії 0
– З чоловіком сім років прожили душа в душу! – розповідає тридцятирічна Ірина. – Появилася бажана дитина три місяці тому, ми обоє його чекали, готувалися до його появи.
– Не знаю, Ганусю, як і бути. Здоров’я нікуди не придатним стало, а зима скоро. Що буду одна-то робити? Влітку ще куди не йшло – перебула якось. Взимку, боюся, не впоратися мені одній – адже і сніг треба розгребти і дров наносити, і води… Дочка кличе до себе! –  Останні дні перед від’їздом Катерина ходила як у воду опущена. Довго сиділа в напівзабутті і начебто про щось думала. Щоб якось забутися, молилася Богу. Згадала про все і заплакала, бо не захотілося раптом їхати від усього того, що було раніше звичним і буденним, а тепер ось обернулося пам’яттю гіркою, пронизливою ​​і дорогою їй!
життєві історії 0
Весну і літо Катерина ще трималася, сяк-так вела своє нехитре господарство, але до осені захворіла і зовсім погана стала себе почувати. Підніметься на ганок і немає сил навіть
– Я втомилася від претензій чоловіка і хочу розлучитися. Якщо він такий зараз, то, боюся навіть уявити, яким він буде в старості. Мені абсолютно не хочеться догоджати йому, тим більше, що я вже намагалася – це марно!
життєві історії 0
Альбіна та Ігор одружені шістнадцять років. Їх старшому синові чотирнадцять, молодшому – десять. Проблеми в сім’ї почалися близько двох років тому, і зараз вже Альбіна серйозно налаштована на
Розповідь няні: ,,Мама і бабуся байдужі до немовляти. За цілий день беруть його на ручки на 5 хвилин та й то, що б зробити фото для подруг. І з незадоволеним виразом обличчя повертають дитину мені. Мені хлопчика шкода. Я його з рук не спускаю, але ж я йому не рідна мати? Як можна свою дитину не хотіти бачити, тримати на руках, ловити його погляд?”
життєві історії 0
Я три роки працюю нянею, допомагаю молодим мамам з новонародженими дітьми. Так повелося, що починала я свою роботу по знайомству в забезпеченій сім’ї. І мене рекомендували в своєму
– Згідно із законом або по совісті: як розділити з сестрою квартиру. Рідна людина. З таким чоловіком, вона все життя буде поневірятися по орендованим кутах. Але хто винен, що вони не хочуть напружуватися і більше заробляти?
життєві історії 0
Ми з Оксаною росли не розлий вода. Дивились одні і ті ж мультики, слухали однакові казки. Були найкращі подругами. А виросли – абсолютно різними особистостями. Я екстраверт, домагаюся
Ми з мамою давно живемо в Америці, у містах, які розташовані у 5 годинах їзди одне від одного. У нас дуже гарні стосунки. Але я не знаю, як переконати маму. З 2014-го року мама пильно стежить за подіями в Україні. Мамин батько, мій дідусь, був 1914 року народження, воював у Другу світову, а потім був репресований за українську мову і за те, що розповів правду про Україну. Зараз вона дуже негативно ставиться до росіян. Вона хоче повернутися в Україну, а у нас там навіть квартири немає, і грошей в запасі теж немає
життєві історії 0
Ми з мамою давно живемо в Америці, у містах, які розташовані у 5 годинах їзди одне від одного. У нас дуже гарні стосунки. Але я не знаю, як
– Мені б Дімку тепер швидше з притулку забрати, – говорила вона старій подрузі. – І у мене, напевно, все налагодиться. Все буде добре. Шкода, мама не дочекалася мене. Але вона мені наснилася, ще там і знову уві сні щось про закони моральні говорила, як на уроці. Але більш зрозумілою мовою. І Дімку забрати, просила… Він уже в школу піде в цьому році… Так швидко виріс за 5 років, поки мене не було!
життєві історії 0
Дімка спав. Віра Петрівна сиділа в улюбленому кріслі, в’язала, поглядаючи на годинник. Якби не тривога за дочку, то їй було б так затишно. – Не хвилюйся за мене,

You cannot copy content of this page