Дівчинку Зіна назвала дивним ім’ям: Наомі. Ніхто в селі не знав, що так звали жінку, яка тоді врятувала Зіну. Дівчина ніколи не забуде той вечір, темну порожню трасу, його обличчя. Ні, обличчя якраз не пам’ятала. Вона тоді поспішала, щоб привітати маму з днем народження.Того зимного вечора, що накриває все навкруги ранніми сутінками, а потім і щільною темрявою, Зіна так додому й не потрапила
Був мамин день народження, а Зіна затрималася в університетській бібліотеці, останній, випускний курс, роботи багато… Запізнилася на останній автобус з обласного центру в своє село, розташоване неподалік міста.
Я люблю його. Але не можу змусити себе доглядати за хворою лежачою жінкою, чужою мені, не можу з нею під одним дахом… Ми познайомилися, коли гуляли в одному сквері з нашими собаками. Розговорилися, народилася іскра. Через місяць Ігор привів мене додому познайомити зі своєю матір’ю. Я не можу на це підписатися, хоча, можливо, втрачу шанс на щастя
Ігор мене не попередив, можливо, вирішив випробувати таким чином. Перевірку я не пройшла. …Ми познайомилися, коли гуляли в одному сквері з нашими собаками. Розговорилися, зустрілися і наступного дня,
Якщо раніше жінки з малими дітьми дуже стомлювалися, то вони самі в цьому й винуваті. Я не перу вручну і не прасую дитячі речі, взагалі не прасую постільну білизну, одяг (кому треба, той сам собі погладить одежину, як це робить мій чоловік зі своїми робочими сорочками), не витираю пил і не роблю вологе прибирання щодня, не готую дитині окремо і ще не роблю купу речей, які ускладнювали життя нашим бабусям і мамам, а свекруха, з якою ми живемо, мене за це “з’їдає”, вважає лінивою нахабою
Я вважаю, що якщо раніше жінки з малими дітьми дуже стомлювалися, то вони самі в цьому й винуваті. Я от не роблю купу речей, які ускладнювали життя нашим
Василь покинув Валентину, коли в них народилася донечка Іванка, бо йому нашептали, що не його. Степан пішов від Валі до сусідки Людмили, а Валентина залишилася вже з двома дітьми: донькою Іванкою і синочком Богданчиком. Третю дитину, ще одну дівчинку Віру, вона народила від одруженого чоловіка, Миколи, який приїжджав у командировку на їх фірму. Ростила дітей сама. І ось, через роки, вони, всі троє її чоловіків, заявили Валентині, що хочуть бути з нею. Вона й покликала їх до себе всіх в один день і на один і той самий час, накрила стіл
Валя подобалася багатьом хлопцям в селі: русокоса, кароока, весела. Сміх – дзвіночок, в очах іскринки. Ну як на таку не задивлятися? Дівчина поїхала в обласний центр, вивчилася на
Це розставання було важким, хотілося плакати, кинутися до нього на шию і сказати, що пожартувала. Але це був не жарт, я йшла сама, за власною ініціативою, бо не бачила майбутнього. Бачила лише те, що ми різні, бачила лише те, що він боїться, що буде не як у всіх
Це розставання було важким, хотілося плакати, кинутися до нього на шию і сказати, що пожартувала. Але це був не жарт, я йшла сама, за власною ініціативою, бо не
– Дитина на тебе не схожа, значить це не твоя дитина! – Свекруха, подивилася фото дівчинки і сказала синові, що вона ні крапельки не схожа на нього! І чоловік, без всяких розмов відразу став вимагати, щоб зробила тест ДНК, і поки його не зробить, він дитину не визнає
Ця історія сталася в лікарні, коли на світ появилася старша дочка. Палата була у нас чотиримісна. У суботу вранці до нас в палату привезли ще одну новоспечену матусю.
Забрала онука з дитсадка, насмажила на вечерю картоплі велику пательню, зі шкварками, цибулькою. “А їсти знову нічого!” – вигукнула невістка Леся, коли зайшла на кухню. Тут вже я не витримала
Спочатку Богдан і Леся знімали квартиру, але коли у них народився Петрик, мій чоловік запропонував забрати дітей до нас. Будинок дозволяє, віддали їм другий поверх. Я вдома вже,
Я вважаю, що трьох місяців в декреті досить, це – нормально. Тим паче, що невістка не годує немовлятко. А як ми раніше? Три місяці і все – на роботу! А вона заявила мені, що буде в декреті всі три роки. Це ж виходить, сидітиме на моїй і синовій шиї! З народженням малого вона навіть від домашніх справ відсторонилася, весь час з дитиною, а коли малий спить – і вона спить! Ну хіба не нахабство? Жити на всьому готовому ще й дозволяти собі таке!
Три місяці тому народився мій онучок Тарасик. Живуть син з невісткою зі мною (я давно розлучена), бо я маю в нашому райцентрі будиночок, не великий, але місця всім
– Два місяці посиділа в декреті – і на роботу. А навіщо ти мені потрібна, як дружина, якщо не працюєш?
Вчора звільнився мій колега. Звільнився з простої причини – наша компанія переживає непрості часи, і йому різко скоротили премію. Відчувши недобре, він швиденько знайшов інше місце в більш
– Тебе все одно на наше весілля не запрошували! – сказала подруга. Після того, як я домогла з організацією її весілля
Ще зі шкіли є у мене хороший друг. Чи не найближчий, не самий далекий, просто надійний вірний друг. Ми завжди спілкувалися, допомагали один одному. Ні про що більше

You cannot copy content of this page