життєві історії
Повернувшись із війни до рідного села, Семен недовго ходив у парубках. Викосила, клята, чоловічого гурту вдосталь – понад сотня односельців залишилася навічно на її фронтах. Отож дівчата, яким
Ольга і Геннадій родом з невеликого селища, колишні однокласники. Закінчили школу, потім вузи в обласному центрі, разом поїхали до міста, зняли квартиру, працювали, жили в цивільному шлюбі. Ольга
Минуло ще декілька років, і тато одного дня з’явився на порозі їхньої оселі з молодою жінкою – Мами більше з нами немає, – повідомив молодший брат. – Приїзди,
В душі Оленка розуміла, що не хороша ця справа, та ніяк не могла себе в цьому зупинити. Одного разу, коли Оленка сиділа за робочим столом, заглянула у чуже
У Володі та Яни було четверо діточок. На перший погляд, сім’я як сім’я. Дорослі працюють, діти вчаться, а після школи допомагають по дому. І жили б вони щасливо,
– … Син каже – мамо, не лізь у це питання, це не наше з тобою справа! – розповідає шістдесятлітня Олена Яківна. – Нехай Таня, сама вирішує спадкові
Галина незчулася, як настала ніч. Краєвиди за вікном вже давно перетворилися на суцільний морок, крізь який вряди-годи проривалися скупі вогники ліхтарів чи вікон чужих осель. Хтось із її
Моя знайома, Маргарита, потрапила в дуже безглузде історі., про яку розповіла мені на днях. Здавалося б, молода дівчина, далеко не дурна, з величезним досвідом роботи з персоналом і
У нас єдиний син, ми всю душу в нього вклали. Завжди давали все найкраще. У школі у нього були найкращі речі, потім відправили вчитися за кордон, купили машину,
Є у мене сестра. Нещодавно вона вийшла заміж, бо чекала дитину. Так, так, саме тому вони з чоловіком і одружилися. Трохи про її чоловіка. Йому 35 років, не